Майдан знаходиться в самому центрі міста, поруч з історичною площею Ринок. Їх розділяє лише один квартал. Тому Майдан, як і площа Ринок, є фактично ровесником міста.

Біля цього торговельного центру, по вул. Галицькій, 14, стоїть будинок з цікавим, не характерним для міста двоскатним дахом.

Ця будівля вже давно занедбана та порожня, але вона має історичну цінність для міста.

Короткий екскурс в історію Івано-Франківської міської організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури від Василя Романюка - відповідального секретаря міської ради Товариства, лауреата премії ім.Вагилевича.

Героїнею цієї статті буде непоказна двоповерхова кам’яниця праворуч. На жаль, видавці поштівок не спромоглися випустити її окремий вид. І дарма, адже кам’яниця мала довгу й цікаву історію.

У Станіславі було понад 10 монастирів греко-католицької та римо-католицької конфесій. Із них найяскравішим був монастир Сестер Василіянок, який зараз відновлено.

Згідно з переписом 1822 року, там була вільна площа, що належала містянину Кшечуновичу. У 1840-х до Станиславова приїхала заможна єврейка Хане Ланди, яка звела велику триповерхову кам’яницю. І не одну!

Дім правосуддя, що на вул. Грюнвальдській, 11 неподалік залізничного вокзалу є однією із найбільших та найкрасивіших довоєнних будівель міста.

Чотириповерхова кам'яниця із мансардами. Колишнє польське військове управління.

Кам’яниця на сім квартир, яку спорудили у 1910 році. Будували у складчину. Дім мав двох власників – Кароліну Лігнар і підприємця Леона Рудея.

У 1875 році площа отримала офіційну назву – пляц Франца Йосифа. Таким чином магістрат засвідчив відданість монарху.

У 1820-х там була ділянка із садибою міщанина Гжегожа Паславського. Знаменита «мармулядова» пожежа 1868 року спалахнула прямо навпроти, тому немає нічого дивного, що будинок згорів. Відбудовував хату єврей Йонас Маркус, але нова споруда мало відрізнялась від попередньої – була дерев’яна та одноповерхова. Після нього був ще один Йонас – Богас. Він на початку 1890-х продав будинок Зигмунту Вайнгартену, і новий власник майже одразу почав тут будову. Дату її завершення довідаємось із протоколу магіст­рату від 4 грудня 1895 року...

Готель «Центральний» — один з готелів міста Станіславова (нині Івано-Франківськ), який функціонував у міжвоєнний період.

Розбита дорога, похмурі та розвалені часом будівлі – такою сумною атмосферою оповиті майже всі закинуті промзони Івано-Франківська. Виключенням не стала і територія одного з найстаріших підприємств Станиславова Фабрика Маргошеса.

Колись в Івано-Франківську при одному із крупних заводів діяло ціле містечко цивільної оборони, де працівники навчались діяти в різних надзвичайних ситуаціях, будь то викид отрутохімікатів чи ядерна війна. Зараз це місце забудували багатоповерхівками, а на згадку залишилось лише небагато архівних фотографій.

Сьогодні мова піде про будинок на розі вулиць Чорновола та Гординського.

Станиславів був значним залізничним центром.

Народний дім «Княгинин» знаходиться в найстарішому мікрорайоні міста Івано-Франківська - Княгинині, по вулиці Галицькій, 40.

У зведеннях із зони АТО найчастіше фігурують Авдіївка з Мар’їнкою. Ці міста лежать майже на самій лінії фронту, їм найбільше дістається від ворожих обстрілів. Під час Першої світової Станиславів майже цілий рік (з серпня 1916 по липень 1917) мав сумнівне «щастя» бути прифронтовим містом.