З давніх-давен місто Станіславів (нині – Івано-Франківськ) було відоме своєю неповторною архітектурою. Втім, далеко не усі історичні пам’ятки архітектури дійшли до наших днів. Не сприяли цьому й постійні пожежі, війни та загарбники міста із понад 350-річною історією.
У рубриці «Станіславів, який ми втратили», краєзнавець, дослідник та засновник групи «Ретро Франківськ» Ігор Менів пропонує пригадати про відомі франківські кам’яниці-привиди, оповідаючи про їх особливості та унікальність.
В зв’язку з будівництвом колії Львів – Чернівці у 1860‑х роках почався приплив німецьких кваліфікованих робітників на постійне місце проживання в Станиславові. Поселялися вони в основному в передмісті під назвою «Княгинін-Колонія» – це сучасний район вулиць Бандери, Височана, Шухевичів та Незалежності.
У 1891 році священник, Теодор Цьоклер приїхав до Станиславова. На той час у Станиславові та Княгиніні-Колонії мешкали близько 1000 німців. Власної школи громада не мала, діти ходили до польських.
Подружжя Цьоклерів поставили собі за мету відкрити в місті першу німецьку школу та сиротинець. По вулиці Сапіжинській (тепер Незалежності), навпроти кірхи, Т.Цьоклер придбав півтораповерхову садибу з верандою.
31 серпня 1896 року подружжя Цьоклерів відкрили в цьому будинку сиротинець «Вифлеєм» і чотирикласну приватну школу у кількох кімнатах цього ж притулку. При відкритті школи за парти сіло близько сотні дітей. Викладання було по німецькі високоякісне і в 1904 році в школі навчалось уже 290 дітей. Атестати цієї школи прирівнювались до польських.
В будівлі сиротинцю школі ставало все тісніше. І в 1905 році по вулиці Кілінського, 9 (Лепкого) за допомогою німецької громади збудували триповерхову кам’яницю для нової школи (тепер корпус СШ №11).
А що будинок сиротинця «Вифлеєма», з чого все і починалось? Він і надалі залишався осередком організованих подружжям Цьоклером доброчинних закладів.
У грудні 1939 року 53 вагонами німецька громада виїздить зі Станіславова (за пактом Молотова-Ріббентропа Східна Галичина передана СРСР, а німецьке населення (бл. 55 тис. осіб) в адміністративному порядку переселене до окупованого Німеччиною регіону Вартегау для його германізації). Покидає місто і подружжя Цьоклер, залишивши після себе притулки, школи.
Будинок сиротинця «Вифлеєм» за радянської влади рахувався аварійним. Мав адресу вулиця Радянська (Незалежності), 87.
У 2010 році був демонтований, а на його місці виросла житлова багатоповерхова висотка з дитячим супермаркетом на першому поверсі…
0 Коментарів - Написати коментар