Франківськ 100 років тому і сьогодні: театр–філармонія. ФОТО

Краєзнавець, дослідник та засновник групи «Ретро Франківськ» Ігор МЕНІВ продовжує знайомити з архітектурною історією Івано-Франківська, зокрема, як змінилося наше місто за останнє століття.

Ідея зведення будівлі для театру в місті належала музичному товаристві імені Станіслава Монюшка. Вони отримали ділянку під будівництво від магістрату.

У конкурсі на будівництво переміг проєкт В. Мілковського (псевдонім архітектора Юзефа Лапіцького), який обійшовся б тільки у 90 тисяч ринських злотих. 21 травня 1891 року почали будову, а 22 листопада урочисто відкрили приміщення.

Це була цегляна двоповерхова Г-подібна у плані будівля, що виходила на вулиці Крушельницької та Леся Курбаса. Крило по вулиці Курбаса було довшим. Напівкругла наріжна частина з банею зі шпилем. Чотириколонний портик на вході. Напівциркульні вікна на першому поверсі, прямокутні — на другому. Будівлю прикрашала ліпнина.

Новозбудований театр був названий іменем Олександра Фредри (польського графа, драматурга та діда митрополита Андрея Шептицького). Уже 5 грудня 1891 року поставили першу виставу — «Дай серцю волю, заведе в неволю» української трупи «Руська бесіда» зі Львова.

Роботи із внутрішнього оздоблення тривали ще чотири місяці, тому повноцінно театр запрацював з 18 квітня 1892 року. З 1900 по 1926 роки декілька кімнат у крилі по теперішній вулиці Курбаса займала дворічна професійна торговельна школа.

Під час Першої світової війни у споруду влучили артилерійські снаряди, які пробили дах, пошкодили дерев’яні конструкції та крило з боку вулиці Леся Курбаса. Також будівля вже не відповідала потребам, її потрібно було розширити.

У 1928—1929 роках здійснили реконструкцію приміщення за проєктом архітектора Станіслава Трелі. Будинок набув сухих конструктивістських рис. Зник пишний декор, вікна стали прямокутними, замість стрункого портика з’явився масивний балкон.

Разом з тим збільшилась кількість глядацьких місць зросла до 550 (було 308). Переробили балкони другого та третього ярусів, збільшили коридор для публіки, провели електрику та центральне опалення.

У міжвоєнний період театр змінив кілька назв: імені Станіслава Монюшки, Покутсько-Подільський театр.

У 1939 р. Станіслав стає радянським. Першим заходом радянської влади на Прикарпатті у галузі культури було створення на базі самодіяльних мистецьких колективів Обласного музично-драматичного театру ім. І. Франка. (Постанова РНК УРСР від 20 грудня 1939 р. «Про організацію театрів, музичних колективів, будинків народної творчості і театральних музичних закладів».

На той час в області діяло близько 20 мандрівних театрів, ансамблів та труп. Найкращі з них, під директорством Ю.Кононіва, Р.Войтовича, С.Крижанівського, І.Когутяка, було скликано до Cтаніславова. Новостворений театр осів у приміщенні колишнього театру Станіслава Монюшка. Прем’єрою театру була п’єса О.Корнійчука «Платон Кречет» у постановці О.Каїрця.

Після фашистської окупації у 1945 році театр відновлює свою роботу. Керівництво театру вживає найенергійніших заходів для укомплектування Станіславського театру повноцінними робочими кадрами. Краща частина акторів харківського пересувного театру, що декілька місяців гастролював у Станіславі залишається у ньому для постійної роботи.

До складу нового театру ввійшли також і кращі місцеві артистичні сили. Наявний акторський склад зміцнюється артистами, запрошеними з Києва та з інших великих міст України. Перша вистава повоєнного репертуару за п’єсою І.І.Чабаненка «На Вкраїні милій».

1980 року театр переїхав до новозбудованого приміщення по вулиці Незалежності, а у будівлі розмістилася Івано-Франківська обласна філармонія імені Іри Маланюк.

У 2006—2010 роках до крила по вулиці Крушельницької добудували триповерховий об’єм у неокласицистичному стилі, площею 1500 кв. м. для розміщення репетиційних зал творчих колективів.

20 грудня 2011 року урочисто відкрили будівлю старого корпусу після капітального ремонту. У результаті ремонту відреставрували концертний зал, зменшивши кількість глядацьких місць до 420, за рахунок збільшення відстані між рядами. Також обладнано місця для осіб із інвалідністю та приладнано пандус для входу до приміщення. Додали малу залу на 70 глядачів.