З давніх-давен місто Станіславів (нині – Івано-Франківськ) було відоме своєю неповторною архітектурою.
Втім, далеко не усі історичні пам’ятки архітектури дійшли до наших днів. Не сприяли цьому й постійні пожежі, війни та загарбники міста із понад 350-річною історією.
У рубриці «Станіславів, який ми втратили», краєзнавець, дослідник та засновник групи «Ретро Франківськ» Ігор МЕНІВ пропонує пригадати про відомі франківські кам’яниці-привиди, оповідаючи про їх особливості та унікальність.
З 1888 року між вулицями Заболотівською (Грушевського) і Камінського (Франка), на місці старих казарм Швайковського, споруджували цілий комплекс казарм із двома триповерховими корпусами та проміжним двоповерховим, що виходив на новопрокладену вулицю Кошарову (Гончара).
У вересні 1889 року будівництво казарм завершили і там розмістився 58-й піхотний полк австро-угорської армії.
У міжвоєнний період в казармах розміщувався 48-й полк піхоти кресових стрільців Війська Польського. Підрозділ входив до складу 11-ї Карпатської піхотної дивізії (інші полки цієї дивізії – 49-й (Гуцульський) та 53-й розташовувалися відповідно у Коломииї та Стрию).
На території казарм, для покращання побуту військових, функціонували: магазин, кав’ярня, кінотеатр, кімнати відпочинку, бібліотека, лазня.
В радянські часи на даній території розмістився полк зв’язку (В.ч. 01601), що забезпечував штаб 38 армії.
З 1968 року дана в/ч була передислокована в Закарпаття, а в подальшому в Чехословаччину. В подальшому казарми займала в/ч № А3039, яку в 2000 році передислокували, а казарми залишились спустошеними.
Спорожнілі будівлі визнали аварійними та розібрали у 2001 році.
Протягом кількох наступних років компанія «КГД» спорудила на місці головного корпусу дев’ятиповерховий бізнес-центр, що має адресу Грушевського, 24. Дата здачі – 2009 рік, загальна площа 15 570 м2, головний архітектор проекту – Володимир Качмар.
0 Коментарів - Написати коментар