Що подивитися у Франківську: старовинна архітектура та цікаві локації

Івано-Франківськ багато разів потрапляв у число лідерів у рейтингах найкомфортніших міст України, пише Побудовано з посиланням на “Еспресо.Захід”.

Чим саме приваблює до себе людей Івано-Франківськ і що в цьому старовинному місті потрібно обов’язково побачити?

Ратуша

Одним із головних символів Івано-Франківська є ратуша. Ратуша свого часу була в кожному місті, що отримувало магдебурзьке право. Однак франківська особлива, вона побудована у стилі конструктивізму, що не характерно для споруд такого типу. Її висота становить 49,5 м, що робить її найвищою будівлею в місті.

Першу ратушу побудував засновник міста Анджей Потоцький і вона була дерев’яною. Сьогоднішня ратуша вже четверта і є відносно молодою (зведена в 1935 році). Івано-Франківська ратуша – єдина споруда громадського призначення в Україні з позолоченим верхом.

Усередині міської ратуші розташований Краєзнавчий музей. Тут представлені археологічна, етнографічна, нумізматична, філателістична, палеонтологічна експозиції. Особливо гарною вважають колекцію етнографічного матеріалу. Тут можна порівняти одяг, прикраси та предмети побуту українців із різних частин прикарпатського регіону.

Крім того, можна піднятися на оглядовий майданчик та насолодитись панорамним краєвидом міста. Графік роботи оглядового майданчика: з вівторка по неділю (10:00 – 20:00), а у понеділок тут вихідний.

Катедральний собор Покрови (Вірменська церква)

За кілька метрів від ратуші є величний Катедральний собор Покрови пресвятої Богородиці, який часто називають історичною назвою “Вірменська церква”. Храм, зведений у 18 столітті, є взірцем стилю бароко.

Тут була чудотворна ікона, яка у 1742 році “заплакала справжніми сльозами”. Того ж дня в присутності великого зібрання людей почалося богослужіння, яке тривало 44 години. Після цього образ прославився багатьма чудесами. Люди виліковувалися від епілепсії, сліпоти, артриту та багатьох інших хвороб. У 1946 році поляки та вірмени, залишаючи СРСР, забрали й чудотворний образ, який зараз розміщений у гданському костелі св. Петра і Павла.

Під час Першої світової війни на території церкви розмістилися російські артилеристи. У підсумку їх накрили вогнем австрійці, фасад і дах храму були пошкоджений. Після Другої світової війни храм віддали Російській православній церкві, згодом тут функціонував музей релігії і атеїзму, а з 1990 року храм належав громаді УАПЦ. Тоді церква отримала назву Покровського собору УАПЦ і блакитний колір фасаду – геральдичний колір Божої Матері.

Колегіальний костел Діви Марії (Музей мистецтв Прикарпаття)

Найдавнішою спорудою Івано-Франківська є Музей мистецтв. Засновник міста Анджей Потоцький одночасно з фортечними мурами зводив парафіяльний костел. Храм виконаний у стилі бароко з елементами ренесансу. У підземеллі костелу наявні три крипти, одна з яких служила місцем поховання роду Потоцьких.

Нині колегіальний костел Пресвятої Діви Марії – єдина культова споруда в місті, яка використовується не за призначенням. У 1965 році тут розмістили геологічний музей, а з 1980 року – Івано-Франківський художній музей. У Музеї мистецтв – близько п’ятнадцяти тисяч експонатів. Тут можна побачити пам’ятки Галицького іконопису, барокової скульптури, представлено роботи відомого українського скульптора Пінзеля. Також є мистецькі твори Труша, Панькевича, Кульчицької та багатьох інших. В експозиції музею – картини польських, німецьких, австрійських та італійських майстрів 18 – 20 століть.

Бастіон

Бастіон – це фортечна галерея, яка збудована біля залишків старовинного муру Станіславського замку. Сама фортеця була зведена 1662 року, на зорі існування міста. Від самого початку Станіслав планувався як місто-фортеця, тому в центрі часто можна зустріти зображення його колишніх кордонів. З шести бастіонів зберігся лише один фортечний мур.

У Бастіоні рештки оборонної споруди поєднали з новим комплексом, який виник у 2002 році. Тут є тераса для прогулянок та галерея, в якій розташовані магазини сувенірів, одягу, парфумів, а також кафе, ресторан, галерея сучасного мистецтва “Арт на Мур”. На пішохідній боковій вуличці виходять дуже красиві фото.

Парк Шевченка

Гарно провести час можна в міському парку культури та відпочинку імені Тараса Шевченка. Ще в 17 ст. німецький мандрівник Ульріх фон Вердум згадує про дубовий гай, який ріс у місцевості теперішнього парку, на південному заході від міста. Це був густий дубовий ліс, залишок Чорного лісу. Пізніше його стали називати “Звіринецька діброва” через різних диких звірів, які тут мешкали. Часто там полювали власники міста Потоцькі та їхні гості. Наприкінці 19 ст. ці землі були повністю перетворені на пасовиська та поля.

У травні 1895 року міська рада винесла постанову про закладання міського парку площею 10 морґів і заклала на це в бюджеті 5000 злотих римських. 1896 року почалися роботи зі створення парку – висаджування дерев та формування клумб і алей. Через 2 роки парку дали ім’я цісаревої Елізабет (Сісі) після її трагічної загибелі, іменем Шевченка його переназвали вже після Другої світової війни.

Цікаво, що на початку минулого століття автівкам тут можна було рухатися швидкістю не більше 6 км/год. Штраф за перевищення становив пів тисячі злотих (або два місяці ув’язнення).

Також на вулиці Т. Шевченка свого часу мешкала третя велика любов І.Франка – шляхтянка Целіна Журовська.

Зараз у парку розміщений зоокуток, більярдна, кафе, майданчики атракціонів, пам’ятник Шевченку, дитячі майданчики.

Міське озеро

Поряд із парком розкинулося міське озеро, яке інколи називають Станіславським морем. Водойма була штучно створена 1955 року, її площа понад 32 га.

На озері є Острівець кохання, куди закохані пари ходять пішохідним містком. Став облаштований набережними, є кілька причалів для човнів. До пізньої осені працює прокат катамаранів. Озеро чисте, влітку тут можна плавати. Довкола ставу облаштована набережна з велодоріжкою, охайними деревами та лавочками. З одного боку від озера розкинувся тихий і затишний парк Шевченка, з іншого – старе єврейське кладовище для любителів старовини.

Ковані скульптури

Щороку в Івано-Франківську відбувався ковальський фестиваль. Подію завжди організовували на День міста. Ковалі з різних куточків України та з-за кордону демонстрували свої вміння та найкращі вироби. Наприкінці кожного фестивалю ковалі дарували місту якусь викувану скульптуру.

Після повномасштабного вторгнення фестиваль не проводили. Однак і цього року в парку Шевченка з’явилася нова скульптура – диво-фея та кульбаба. Скульптура має світлодіодну лампочку, яка вдень заряджається, а вночі світить. Загалом ковальські вироби розкидані по всій центральній частині міста і по них цілком можна проводити квест. Найвідомишими є “Букет майстрів”, “Великоднє сонце”, “Дерево щастя”, “Арка міського права” та інші.

Вовчинецькі гори

Вовчинецькі гори –  пам’ятка природи місцевого значення. Це не зовсім гори, а радше пагорби, що розкинулися на виїзді з Івано-Франківська біля села Вовчинець. Вовчинецькі гори ще відомі як “івано-франківський Голлівуд”. З цього місця відкривається панорама на усе місто.

Локація облаштована для тривалих прогулянок. Там є столи та лавки для відпочинку, можна влаштувати пікнік. Для найменших мандрівників встановлені гойдалки. Також є безкоштовний оглядовий бінокль, щоб краще роздивитися довколишні краї. Якщо добре придивитися, видніються навіть вершечки Карпат. Про ці місця склали різні легенди, тому якщо ви вірите в містику, ходіть гуляти туди за світлового дня, оскільки кажуть, що вночі там можна зустріти нечисть – вовкулаку чи крилату змію.

Вибратися на пагорб можна й автомобілем, але навіщо позбавляти себе можливості споглядати за природою.