Єґер би плакав. У Франківську столітню кам‘яницю довели до аварійного стану – що далі?

У Франківську знову скандал довкола пам’яток архітектури. З’явилася інформація, що один із забудовників береться за будинок на Січових Стрільців, 16, відомий у місті як Пасаж Єґера.

Людям, що там живуть, ніби вже запропонували обміняти свої квартири на житло у новобудові. А ті, хто не погодився, тепер отримують погрози. Правда, цікаво? «Репортер» пішов розбиратись.

 

З пам’ятки в новобудову

 

Наприкінці січня 2016 року депутати міськради затвердили програму охорони культурної спадщини Івано-Франківська на 2016-2018 роки. Там зазначалося, що будинок на Січових Стрільців, 16 входить у перелік пам’яток, «які потребують негайних консерваційних заходів» і має бути «проведення протиаварійних та будівельно-реставраційних робіт».

 

У 2016-му на реалізацію програми виділили 2,5 млн грн, наступні два роки – по 5 млн. Ці гроші пішли на реставрацію будинків на Шевченка й Леся Курбаса, а на Пасаж Єґера забракло.

 

Жителі будинку обурювались, ходили на сесії міськради, посилалися на закон про охорону спадщини і навіть створили групу «Врятуймо спадок Єґера». Добилися, що мер Руслан Марцінків порадив їм створити ОСББ. Мовляв, у такий спосіб є шанс отримати грант…

 

Врешті, 20 червня цього року міський департамент архітектури уклав договір з інститутом «Діпромісто» на розробку документації. Тобто, «Діпромісто» мало дослідити стан будинку і вирішити, що робити далі, а департамент мав за це заплатити 257 465 грн.

 

Мабуть, люди і досі чекали б тих висновків, якби на початку липня на третьому поверсі не обвалився балкон. Разом з уламками на другий поверх упала 87-річна жінка. Вона померла в лікарні. Вин­них не визначили. За законом балкони належать до площі квартири, тож утримувати їх мають самі власники.

 

«У нашому будинку 16 квартир, більшість – пенсіонери, – каже мешканка Пасажу Єґера Оксана Мітченко. – Хіба можуть вони з 1500 грн пенсії наскладати гроші на ремонт, якщо він коштує сотні тисяч?».

 

Втім, грошей на ремонт шукати не довелося, бо знайшовся забудовник, готовий обміняти квартири на Січових Стрільців, 16 на житло у новобудові. А сам, мовляв, візьметься за реставрацію пам’ятки.

 

«Якщо це пам’ятка, то чому стільки років тут ніхто нічого не робив? – обурюється жителька будинку Тетяна Стельмащук, яка погодилася на обмін. – Ми самі звернулися до міськради з проханням дати дозвіл забудовнику».

 

Хто цей забудовник, люди не кажуть, відомо лише, що квартири їм пообіцяли у Пасічній, біля Дем’янового Лазу.

 

Початок кінця

 

Але на такий обмін погодилися не всі, а це була головна умова забудовника.

 

«Цей будинок (Пасаж Єґера – Авт.) затиснутий забудовами, – каже Світлана Пронь, власниця торгового приміщення на першому поверсі. – З одного боку замість пам’ятки вже виросла новобудова з пінопластовою імітацією ліпнини на фасаді. З іншого – колишній «Дністер». Вважаю, що влада міста просто у змові з забудовником, тож свідомо доводить пам’ятку до руйнування. А коли будинок завалиться, поставлять там «висотку».

 

За словами жінки, ініціативна група завжди виступала за відновлення, навіть була готова взяти дольову участь. Але достукатись до чиновників не вдалося. А тепер, коли відмовилась від обміну, почала отримувати погрози.

 

«Зараз мене шантажують по телефону невідомі люди: якщо не погоджуся на Дем’янів Лаз, то не отримаю взагалі нічого, – каже Пронь. – Деякі мешканці вже готуються до переїзду і мало з кулаками не кидаються на тих, хто проти… Стараюсь не потрап­ляти їм на очі… Якщо ми допустимо знесення Пасажу Єґера, то це стане початком кінця всієї вулиці Січових Стрільців та інших центральних вулиць. Цей владний бульдозер вже ніхто і ніщо не зупинить».

 

За словами Світлани Пронь, пропозиція переселити мешканців Пасажу Єґера у новобудову надійшла від будівельної компанії «Франко Груп». Одним із заснов­ників цієї фірми є депутат міськради від «Самопомічі», заступник голови комісії з питань оренди та приватизації комунального майна Іван Пуйда. Але на сайті «Франко Груп» єдиний будинок у Франківсь­ку, в якому вони продають квартири, розташований на Любачівського, 12 (район Софієвки). І той ще не добудований.

 

«До нас зверталися мешканці цього будинку. Казали, будинок валиться і пропонували якусь угоду, – каже директор компанії Ігор Тимчук. – Жодних домовленостей у нас з ними не було, бо ми не знаємо, чи там взагалі можна щось будувати. Тим більше, я так розумію, той будинок – пам’ятка архітектури, тож треба добре вивчити ситуацію, аби потім не було якихось конфліктних питань».

 

Усі дороги ведуть в мерію

 

Отже, одні чіпляються за будинок і хочуть його зберегти та лишитися в ньому жити, інші з радістю втечуть у нове житло на околиці. Аби хоч трохи знизити напругу між мешканцями, у міськраді скликали нараду. Був там і головний архітектор місцевої філії «Діпроміста» Володимир Кочмар. Головував перший заступник мера Микола Вітенко.

 

Вітенко доповів людям, що департамент архітектури замовив обстеження будинку на Січових Стрільців, 16 у «Діпроміста» та попросив Кочмара надати висновок.

 

«Ми попередньо визначили, що стан будинку незадовільний на 52,8 %, – повідомив архітектор. – Знос фундаменту становить 58-65 %, зовнішніх стін – 46-50 %, стін внутрішніх – 45-48 %, стіни сходових кліток зношені на 58-86 %, перекриття підвалу – 58 %, і найгірший стан міжповерхових перекриттів – 69 %. Це означає, що в будь-який момент ті перекриття можуть зруйнуватись. Щодо горішнього даху, то частина свого часу була відремонтована. Однак інша повністю з’їджена корозією, коли на вулиці дощ, вода по стінах тече в підвал. Знос сходів – 58-87 %. Ну і мережеве обладнання вже дійшло до 86-93 %. У найгіршому стані каналізація. Також у будинку немає вентиляції, відповідно є підвищена вологість».

 

Скільки грошей треба, Володимир Кочмар прогнозувати не став. Каже, це лише попередні результати обстеження. Остаточний висновок буде в середині листопада. І лише тоді департамент архітектури зможе замовити проект і кошторис робіт.

 

«Ви що, з глузду з’їхали? У мене є документи, що у 2000 році будинок уже був зношений на 57 %. А ви зараз кажете – 52 %, – голос­но перебила архітектора Тетяна Стельмащук. – То що, за 18 років ситуація покращилась? Та ви за голову хапалися, коли зайшли до нас у підвал! То що ви зараз кіна граєте?!».

 

Заспокоювати жінку взявся Микола Вітенко: «Давайте дочекаємось офіційних висновків. Аби не було спекуляцій, скажу, позиція місцевої влади – максимально зберегти візуально-естетичний вигляд історичної частини Івано-Франківська. Кінцеве рішення буде все одно за мешканцями. Захочете знайти інвестора, ми підготуємо всі необхідні інструменти».

«Забудовник сказав, що новий будинок дешевше буде коштувати, як ремонт», – не вгавала Стельмащук.

 

Натомість активістка ініціативи «Франківськ який треба берегти» Марія Козакевич намагалася запропонувати компромісне рішення: «Ми розуміємо, що в будинку живуть люди, і чим довше робиться, тим більша є небезпека для їхнього життя. То, можливо, краще відреставрувати лише фасад, а внутрішню частину заново побудувати, і це справді буде дешевше?».

«Жодна будівельна організація не візьметься за роботи, поки немає висновку «Діпроміста», – повторив Вітенко. – Можливо, мені теж не подобаються темпи виготовлення проекту. Але «Діпромісто» в Івано-Франківську – єдина організація, яка може проводити такий вид робіт. Міській владі байдуже, яке рішення приймуть мешканці. Аби воно було в межах законодавства».

 

І тут знову почався крик. Світлана Пронь нагадала, що неодноразово звертала увагу мера, що пам’ятку треба рятувати, і що міська влада свідомо доводить будинок до руйнування. Натомість Тетяна Стельмащук назвала Пронь божевільною та звинуватила у тому, що вона відстоює лише власні інтереси. Далі жінки почали ображати одна одну, і Вітенко закрив нараду. Наразі все.

 

Трохи історії

 

Про Пасаж Єґера у «Репортері» вже писав краєзнавець Іван Бондарев. Нагадаємо, двоповерхову кам’яницю у класичному стилі, із портиком і чотирма колонами, збудували в середині ХІХ століття.

 

На початку ХХ століття його перебудував власник, виноторговець Озіяш Єґер. Він пожертвував портиком, втім наростив третій поверх. Тоді ж кам’яниця отримала багатий архітектурний декор, її балкони підпирали кам’яні орли, а над аттиком розмістилася скульптурна група «Пастух і пастушка».

 

На першому поверсі працювали крамниці, на другому – Авансовий банк, від подвір’я – електричний театр «Олімпія», далі готель «Габсбург», у флігелі – фотоательє «Рембрандт». Але найвідомішою там була, звісно, винарня самого Єґера.

 

У березні 1914 року він поміняв свій пасаж на готель «Цент­ральний». Новий власник частину приміщень переробив під квартири. За Польщі тут працював популярний магазин «Окуляріум», де торгували оптикою, електро- та радіотоварами.