«Історія фабрики починається в 1903 році. В місті жив поляк-кондитер Владислав Кровицький, який відкрив кав’ярню на теперішній вулиці Незалежності, в будинку під колонами, де зараз кафе «Street Coffee».
Справи в пана Кровицького йшли добре, він розширив виробництво в підвалі будинку по Незалежності, 4 і відкрив свою кондитерську з пунктом продажу на першому поверсі цієї кам’яниці.
В 1925 році у дворі цієї ж кам’яниці кондитер розпочинає будівництво фабричного корпусу для своєї фабрики шоколаду. Вже за рік, у 1926 році фабрику відкрили.
Фабрика пропрацювала до 1930 року. Проблеми в економіці Західної Європи відбилися на ній – впав рівень виробництва і Кровицькому довелося продати підприємство.
На початку 30-х років на базі фабрики створили акціонерне товариство. Після 1934 року керівницею підприємства згадується дружина одного з місцевих адвокатів, а фірма одержує назву «Локарна» за найменуванням італійського міста відомого своїм шоколадом.
У 70-х роках фабрика припинила виробництво в центрі міста і підприємство переїхало на теперішню територію ПАТ «Ласощі».
Фото: skyscrapercity.com
Споруда фабрики належить до архітектури міжвоєнного періоду та поєднує декілька стильових ознак.
Будинок належить модерністичній архітектурі міжвоєнного періоду, яку несправедливо обійшли увагою дослідники Івано-Франківської архітектури. За стильовими ознаками поєднує пуризм функціоналізму з елементами модерністичної стилізації архітектурних деталей попередніх історичних епох.
В контексті міста
Фабрика знаходиться в межах історико-архітектурної заповідної території, в межах історичного ареалу та проектованої комплексної охоронної зони пам’яток. Має перспективне розташування.
«Об’єкт цінний і можливістю облаштування та інтегрування до активного міського життя існуючого простору внутрішнього двору. Цей унікальний ресурс центральної частини міста на даний час фактично є невикористовуваним. Такі камерні середовищні простори можуть суттєво доповнити і розширити потенціал центру міста. Вони принципово відрізняються від діючих відкритих громадських просторів, що використовуються у більшій мірі, як транзитно-прогулянкові, або відкриті простори масового перебування. Розвиваючи внутрішньо дворові локації, таким чином активуються і поперечні зв’язки. У даному випадку між вулицями Січових Стрільців та вулиці Незалежності (пішохідною зоною)», – розповідає архітектор Володимир Гайдар.
Друге дихання
«От де реально в Івано-Франківську пасує влаштувати громадський заклад під назвою «Фабрика», так це на місці та в приміщеннях колишньої фабрики шоколаду і десертних цукрів. І не потрібно імітувати пропорції приміщень, композиції та розміри віконних переплетень, деталі фасадного опорядження. Музей шоколаду і цукру, простір для кондитерських майстер-класів, заклади громадського харчування (кав’ярні, цукерні, шоколадні, цукеркові, карамельні та ін.) – це, мабуть, надто малий перелік громадських закладів, що мали б стати туристичним магнітом та й культовим місцем для містян в центральній частині міста», – коментує Володимир Гайдар.
У свою чергу кандидат архітектури, Інститут архітектури, ІФНТУНГ Лариса Поліщук говорить про перспективи створення на базі фабрики тематичного двору.
«Для майбутніх пропозицій пристосування необхідно будівлю розглядати у контексті кварталу в межах вулиць Незалежності, Шашкевича, Січових стрільців, Вітовського. Тобто у контексті реконструкції та модернізації кварталу з розмежуванням функцій, можливим винесенням окремих функцій, створенням рекреаційного внутрішньоквартального простору, наприклад, тематичні двори».
0 Коментарів - Написати коментар