Це одна з найкращих міських цивільних споруд, про неї згадують усі тогочасні описи Станиславова. У 1870-х рр. вдова адвоката збудувала в подвір’ї допоміжні приміщення, названі в документах «офіцинами».
В 1884 С. Пшибиловська продала свою кам’яницю під резиденцією єпископа, призначеного у зв’язку зі створенням окремої Станиславівської єпархії УГКЦ.
Для адаптації будинку до нових вимог і покриття непередбачуваних витрат держава виділила 39 300 ринських «на придбання дому Пшибиловської № 215 2/4 в Станиславові по вул. Липовій яко резиденції новопоставленого греко-католицького єпископа».
За архівними матеріалами 1930-х рр., садиба складалася з двоповерхової прямокутної кам’яниці з невеликими ризалітами (34,8 х 17,7 м) й розташованої позаду неї господарської споруди майже Т-подібної форми, де було житло для прислуги, возівня, стайня, комора, пральня.
В головному будинку на першому поверсі розміщувались реєстратура, консисторія, метрикальний архів і сторож, на другому поверсі – помешкання єпископа та каплиця (в лівому дальному куті).
Після Першої світової війни художник А. Добрянський розписав палацову каплицю в дусі українського бароко. Коли приміщення передали радянським військовим, розписи були знищені.
У палаці під час свого архієрейського служіння послідовно мешкали чотири єпископи Станиславівської єпархії: у 1885–91 рр. – Пе- леш Юліан (1843–1896), пізніше був єпископом Перемиської єпархії; в 1891–98 рр. – Куїловський-Сас Юліан (1826–1900), згодом Галицький митрополит у Львові; в 1899–1901 рр. – Шептицький Андрей (1865–1944), надалі Галицький митрополит у Львові; у 1904– 45 – Хомишин Григорій (1867–1947), заарештований НКВС «за антинародну діяльність», помер у київській тюрмі.
Після арешту єпископа Хомишина палац передали під військовий штаб. Від 2003 тут міститься обласний господарський суд.
Звід пам’яток Івано-Франківської області. Івано-Франківськ і села міської ради. – Кн. 1. Пам’ятки археології, історії та мистецтва. – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2016. – С. 273-275.
0 Коментарів - Написати коментар