У центральній частині міста, в межах колишнього Заболотівського передмістя, з глибоким відступом від червоної лінії. Споруджений на місці, де наприкінці 18 ст. було передмостне укріплення, а за кілька десятків метрів від нього проходив фортечний мур.
Після знесення мурів у 1809–12 утворилася будівельна ділянка, яка в межах Заболотівського передмістя мала № 1 і належала Я. Маліновському.
Через півстоліття ділянку поділили надвоє. Новоутворена парцеля одержала № 143, а власник Х. Йонас у 1870-х рр. спорудив там одноповерховий садибний будинок у стилі класицизму з корінфським портиком і двома ризалітами. Перед спорудою був сквер з кованою огорожею від вулиці.
У 1921 в будинку розмістилась єврейська початкова школа, а від 1925 тут діяла також єврейська гімназія.
Споруда ще двічі розбудовувалась. У 1931 до існуючого лівого крила додали двоповерховий об’єм з цокольним поверхом, у стилі конструктивізму. На придбання ґрунту єврейська громада витратила 23 тис. злотих, на добудову – 6,5 тис. доларів і 3,4 тис. злотих.
І, нарешті, в 1937 надбудували ще третій поверх коштом 10 тис. злотих (арх. Л. Ліппман).
Головний вхід з боку вул. Мельничука у вигляді портика з колонами, які підтримують веранду другого поверху. Будівля складної конфігурації в плані, з ризалітами на головному та дворовому фасадах. Планування мішане у старій частині й коридорне в новій.
Фундаменти бутові, цоколь високий. Стіни цегляні, тиньковані. Перекриття плоскі по дерев’яних балках, дахи двосхилі на дерев’яних кроквах. Покрівля – листова бляха.
Фасади горизонтально розчленовані міжповерховими та підвіконними тягами. Перший поверх рустований. Ризаліти і веранда над портиком завершені трикутним фронтоном. Вікна прямокутні на фасадах, аркові – біля входу, декоровані футринами, трикутними сандриками та пілястрами корінфського ордера.
Від 1925 в будинку почала діяти також єврейська гімназія. Споруда стала іменуватись Єврейським народним домом. У названій гімназії лише мову й окремі гуманітарні предмети викладали івритом, інші – польською мовою. Школа і гімназія були приватними, ними опікувалось «Єврейське товариство народної і середньої школи». Воно забезпечувало викладачам досить високу платню. Скажімо, у 1938 директор гімназії Й. Шульман одержував 520 злотих на місяць, інші вчителі – 200–320 злотих (середня зарплата в місті тоді не перевищувала 100 злотих).
У радянський час будівля використовувалась під середні школи, спочатку № 5, пізніше № 9. У 1944–45, до виїзду зі Станіслава, у школі викладав німецьку мову Т. Франко, син великого письменника.
В 1991 будинок передали російській громаді міста під гімназію, але вона так і не була створена. Від 1996 споруда входить до комплексу будівель економіко-правничого інституту (згодом Західноукраїнський економіко-правничий університет). Зараз перебуває в аварійному стані.
Михайло Головатий, Людмила Яковина
Звід пам’яток Івано-Франківської області. Івано-Франківськ і села міської ради. – Кн. 1. Пам’ятки археології, історії та мистецтва. – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2016. – С. 109-110.
0 Коментарів - Написати коментар