До Дня Івано-Франківська: топ-5 цікавих фактів про Станиславівську фортецю

«Місто-зірку» – гармонійне, компактне і невразливе до військових дій споруджували за стандартами і нормами французької будівельної школи.

Цікаву інформацію про Станиславівську фортецю напередодні Дня міста оприлюднили на сторінці Фортечна галерея “Бастіон”.

1. Станиславівська фортеця була побудована у стратегічно зручному місці. Купівля Андрієм Потоцьким села Заболотова мала вирішальне значення для заснування Станиславова. Досконале розташування місця, яке омивалося з трьох боків водами обидвох Бистриць, разом з багнюкою, що заливала їхні береги, змусило Потоцького звернути увагу на військово-стратегічні переваги цієї локації.

2. Станиславівська фортеця була споруджена за досить короткий термін – усього п’ять місяців. Автором проєкту став Франсуа Корассіні з Авіньйону. Місто відразу будувалося як могутня фортеця. Його територія була оточена спочатку дерев’яними, потім мурованими стінами, а ще земляним валом та широким ровом.

3. Працюючи над проєктом міської фортеці, Корассіні керувався вченням італійського архітектора Вінченцо Скамоцці про «місто-зірку» –гармонійне, компактне і невразливе до нових методів військових дій. Проєктування і спорудження міста велося за стандартами і нормами французької будівельної школи.

4. Франсуа Корассіні розпланував схему вулиць міста, центром якої була ринкова площа з ратушою, зорієнтована за сторонами світу. Він обчислював гармонійні співвідношення головної міської площі та вулиць середмістя у французьких туазах (1 туаз = 1,949 м). Вулиці прямували до воріт міста або перетинались під прямими кутами, утворюючи зручну систему комунікацій між житловими кварталами і стратегічними об’єктами фортеці.

5. Станиславів мав дві потужні в’їзні брами – Галицьку та Тисменицьку. Називалися брами за своїм розташуванням: з однієї вів шлях на Галич, з іншої на Тисменицю. В’їзди в Станиславів, юне, новостворене місто, прикрашали великі таблиці з чорного мармуру, на яких красувалася вибита золотом назва міста та герб Потоцьких. Був ще один вхід у місто – так звана вірменська фіртка, стежина з якої вела до міської торговиці. До брам та фіртки вели три мости.