Місто, яке є серцем туристичного Прикарпаття, не повинно мати пустуючих територій чи напіврозвалених будівель, що слугують домівкою для щурів, а туристам-екстрималам незаконною розвагою.
Колишні промислові зони мають великий потенціал і досить важливі саме для маленьких міст, адже можуть служити для покращення якості міського життя чи стати культурним осередком. Території такого формату при правильній експлуатації приносять значний прибуток міському бюджету.
Зокрема, будівлі які знаходяться не в аварійному стані підлягають відновленню та можуть в подальшому служити театром, мистецькою галереєю тощо. Такі проекти часто приваблюють прогресивну молодь, які часто навіть на волонтерських засадах готові допомагати у втіленні задумів. Після ремонту будівлі уже не лякають місцевих жителів, а навіть приваблюють.
До того ж, закинутими промисловими територіями часто цікавляться інвестори, які готові викупити землю і реалізувати новий перспективний проект.
Країни Західної Європи уже давно і досить успішно практикують такі шляхи перетворення закинутих зон, бо переконнані, що кожен куток міста повинен жити та використовувати усі свої ресурси для його мешканців.
Кілька прикладів вдалого перетворення промислових об'єктів на активні міські простори
Гай Лайн Парк – парк в мегаполісі замість покинутої залізниці (США)
Гай Лайн Парк у Нью-Йорку – приклад дивовижного перетворення старої неробочої інфраструктури на міську оазу, де б тисячі містян та туристів змогли насолоджуватись прогулянками щодня.
Парк розташовано на місці колишньої залізної дороги, якою на початку минулого століття транспортували вантажі у найбільший індустріальний район Нью-Йорку. Але через поступове зникнення малої мануфактури у 80-х роках рейки почали пустувати і заростати травою.
Тривалий час містяни сподівались, що споруду демонтують, і навіть починали судовий процес з цього приводу. Але у 1999 році місцеві мешканці Джошуа Девід і Роберт Хеммонд виступили за збереження та реновацію інфраструктури. Вони заснували організацію Friends of Highline, метою якої було перетворити застарілу конструкцію на інноваційний публічний простір.
Після тривалих пошуків було обрано команду дизайнерів, ландшафтного архітектора Джеймса Корнера та архітектурну фірму Diller Scofidio + Renfro, які розробили концепцію перетворення Гай Лайн. Поєднання модернового дизайну, грубих індустріальних конструкцій з бетону, сталі та деревини із зеленими насадженнями, захоплюючим видом Гудзон і метушливими нью-йоркськими вулицями зробило Гай Лайн одним з найбільш популярних публічних просторів міста. Крім того, парк заохочує людей більше пересуватися пішки – гуляючи Гай Лайн, можна непомітно пройти 20 кварталів понад містом.
Віденські газометри – містечко у місті (Австрія)
У кінці 19-го сторіччя віденська влада припинила закуповувати газ в Англії та наважилась побудувати чотири найбільших на той час у Європі контейнери для зберігання газу. Ці контейнери отримали назву газометрів.
Але з часом вугільний газ вийшов з обігу, замість нього почали використовувати природній, і газометри втратили актуальність. Їх роботу припинили, але самі будівлі не знищили, а, напроти, зарахували до історичної спадщини міста.
Десять років газометри стояли без діла, але в 1995 році Відень вирішив дати їм друге життя. Архітектори Жан Нувель, Куп Хіммельблау, Манфред Ведорн та Вілгельм Хольцбауер запропонували перетворити їх на житлові комплекси. З газометрів вийняли технічне начиння та залишили тільки цегельну частину і дах. Кожен газометр було поділено на 4 частини: нагорі розмістили квартири, на середніх поверхах – офіси, внизу – розважальні заклади, а в цокольному приміщенні – шопінг-центри.
Сьогодні, крім іншого, там знаходяться музична зала, кінотеатр, муніципальний архів та студентський гуртожиток. Газометри перетворились на таке собі «містечко у місті», зі своєю атмосферою та невеликою комуною.
Wunderland Kalkar – парк розваг з ядерного реактору (Німеччина)
У 1972 році в німецькому місті Калькар почали будувати новий потужний ядерний реактор. І хоча будівництво супроводжувалось чисельними протестами, у 1985 його все ж закінчили. Загалом на побудову реактора пішло 7 мільярдів марок (близько 3.5 мільярди євро).
Після чорнобильської катастрофи реактор так і не запустили, а у 1991 проект взагалі вирішили скасувати. Землю продали датському інвестору, який вирішив не прибирати будівлю реактора, а натомість перетворити територію навколо нього на парк розваг. Нарзі в парку є 40 атракціонів, серед яких – американські гірки, колесо огляду, каруселі та дитячі атракціони. Парк приймає понад 600 тис. відвідувачів на рік.
Medialab Prado– центр медійних мистецтв на базі лісопильного заводу (Іспанія)
Medialab Prado – мадридський центр поширення медіа-мистецтв та водночас дослідницька лабораторія. Вони займаються проведенням експериментів, презентацій, воркшопів, зустрічей, конференцій, семінарів, дебатів та виставок.
Лабораторію побудовано в приміщенні колишнього лісопильного заводу La Serrería Belga, якийбуло зведено на початку 20-го сторіччя. Реновація будівлі полягала у модернізації внутрішнього вигляду приміщення – архітектори Маріа Лангаріта та Віктор Наварро вирішили залишити старий індустріальний фасад, але всередині використали універсальні адаптивні конструкції з неважкогого та міцного матеріалу, які легко розібрати у будь-який момент та трансформувати у щось інше, що відповідатиме мінливим потребам організації.
0 Коментарів - Написати коментар