Будівництво було почате в перших числах червня 1902, а закінчене в 1904. Ім’я архітектора у виявлених документах не згадується. Ймовірно, проект належить С. Гавришкевичу. Виконавцем робіт був архітектор і будівничий Ф. Баян.
Два роки кам’яниця стояла пусткою, бо не було коштів на функціонування закладу. Нарешті за сприянням А. Шептицького австрійський уряд виділив для обладнання приміщення 28 тисяч корон, а на навчання і проживання кожного семінариста – щорічно 546 корон.
У величавому будинку з двома бічними крилами були навчальні класи, каплиця, гуртожиток для семінаристів і кілька помешкань для викладачів. 14 січня 1907 двадцять семінаристів урочистою архієрейською службою Божою розпочали заняття.
Першим ректором у 1907–15 рр. був Ломницький Єремія (1860-1916).
Продовження читайте під фото або в книзі: Звід пам’яток Івано-Франківської області. Івано-Франківськ і села міської ради. – Кн. 1. Пам’ятки археології, історії та мистецтва. – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2016. – С. 267-271.
У 1930-х рр. у закладі навчалися 80–100 семінаристів. Наприклад, у 1932 тут було 92 питомці. У 1939 над розбудовою семінарії працював будівничий М. Грицак. Можливо, його фірма зводила малий будинок на подвір’ї. Згідно з переписом 1939, тут мешкали 28 черниць, які провадили господарство закладу.
Восени 1945 енкаведисти оточили семінарію та заарештували викладачів і семінаристів, 19 з яких було розстріляно під с. Посіч Тисменицького р-ну. В 1991 останки виявлених під час розкопок жертв перепоховали на території меморіального
комплексу Дем’янів Лаз.
Спорожнілу споруду передали військовому відомству. Там розміщувався штаб корпусу. При скороченні української армії ця структура також була ліквідована. Від 2003 будинок займали обласний та міський військові комісаріати, від 2009 – католицька школа Св. Василія Великого і тимчасово облвійськкомат.
У квітні 2007 в рамках відзначення 100-ліття від дня заснування семінарії на фасаді справа встановлена пам’ятна дошка. Автор – ск. В. Вільшук. На урочистостях був присутній Верховний архієпископ УГКЦ Л. Гузар.
Бетонна, тонована під бронзу меморіальна дошка має вигляд масивного латинського хреста з горельєфним розп’яттям Ісуса Христа та абревіатурою «ІНЦЮ» над Його головою. Нижче одна під одною розміщені дві невеликі прямокутні таблички з анотаційними написами.
за матеріалами ЗПІК ІФ
0 Коментарів - Написати коментар