ТІСНОТА І ПРОСТІР
У східних країнах ЄС стандартом житлової забезпеченості вважається одна кімната на домочадця. У Британії, Франції та інших більш розвинених країнах до цього додається ще одна кімната для всієї родини. Отже, сім’ї з трьох осіб належить мати 4 кімнати. Інакше – сім’я вважається недостатньо забезпеченою. В реальності ж у великих містах з найдорожчою нерухомістю багато людей проживають в дуже скромних умовах. Це стосується Лондона, Токіо, Нью-Йорка, але не провінції.
«Чемпіонами» у плані економії простору вважаються Гонконг і Сінгапур. Саме там стали масовими експерименти з квартирами-капсулами. Повноцінне житло в густонаселених мегаполісах Азії недоступне навіть людині середнього достатку.
І навпаки, в США, Австралії і Канаді, де більшість городян живуть у приватних будинках, стандарти інші. Середня площа будинку складає 200-250 квадратів. Тут вам і кілька просторих кімнат, і велика кухня-зала з двома раковинами. А ще – два санвузли, хол, кілька комор. У хороших будинках – «пральня», кабінет/бібліотека, кімната відпочинку.
НОРМИ
Уявлення про хороше житло диктується традиціями, які багато в чому є похідними від економічної історії. Ще сто років тому середньостатистичний будинок в Англії налічував 4 кімнати, в Австралії – 5. А ось в українських містах того часу більшість сімей наймали одну невелику кімнату.
Посилена урбанізація тільки посилила дефіцит житла. І все ж, якщо в СРСР будували 2-3-кімнатні «хрущовки» і «чешки», то в небагатій Італії і «соціалістичній» Швеції масовим форматом для сімей стали 4-кімнатні квартири. Повоєнні будинку економ-класу всюди виглядають досить непривабливо, проте в західних країнах житлові умови були набагато кращими.
Сьогодні в Україні «великою» вважається 3-кімнатна квартира площею 60 квадратів. На жаль, але це в 1,5 раза менше, ніж у дорогій і тісній Японії.
ВАРТІСТЬ
Просторі кімнати і безліч підсобних приміщень – зовсім не примха, а запорука комфорту. Інша справа – скільки це коштує. Протягом століть житло для людей середнього достатку за вартістю було еквівалентним 3-4 річним бюджетам сім’ї. Дивно, але ця планка поширювалася як на глинобитні будинки міст Арабського Халіфату (150-200 кв. м), так і на двоповерхові таунхауси в США і Великобританії 19 століття (80-150 кв. м). Ще більш дивним є те, що, незважаючи на прогрес технологій, відносна вартість житла з часом ставала все дорожчою, а його площа – все меншою.
В Україні навіть після обвалу цін на нерухомість повноцінне житло (хоча б у три кімнати) обходиться в 5-6 річних бюджетів сім’ї середнього достатку (за наявності двох працюючих з зарплатою по 7,5 тис. гривень у кожного). Відносно дороге житло робить життя українців менш комфортним, а в багатьох випадках – і менш щасливим.
Щоб подолати цю несправедливість, одного економічного зростання недостатньо – підвищення рівня життя, як правило, призводить до пропорційного зростання цін на нерухомість. Зараз в Україні необхідно зробити ефективною житлову і містобудівну політику, розробляти економічні варіанти житла на основі сучасних технологій. Але головне – мотивувати людей селитися далеко від перенаселених міст, створюючи робочі місця на вільних територіях. Таким шляхом пішли багато розвинених країн, і це привело не тільки до зростання добробуту, а й до значного підвищення народжуваності.
Михайло Мейзерський
0 Коментарів - Написати коментар