Туриста в Городенці повинен зацікавити перш за все пізньобароковий костел Непорочного Зачаття Марії роботи Бернарда Меретина з середини XVIII ст. Його не проґавите: видно майже зусібіч, бо здоровезний — особливо в порівнянні з невисокими спорудами навколо.
Храм Конґрегації регулярних кліриків Божественного Провідіння (театинів) колись був прикрашений великою кількістю скульптур Іоганна-Георга Пінзеля, зараз можна побачити лише фіґуру Мадонни на колоні поблизу храму. Вважається, що зірковий тандем архітектора та скульптора запрацював вперше саме тут, на Покутті. Багато з городенківських скульптур зараз експонуються та зберігаються в Олеському замку та у львівському музеї Пінзеля.
Ще більше, розповідали місцеві жителі, за радянських часів просто викрали та розпродали — причому мешканці самої Городенки. Жах.
Освятили костел 2 липня 1769 р. Довго не так будували, як оздоблювали, бо етап зведення споруди завершився вже у 1753 р. Перша пожертва пана на монастирський храм була відразу чимала - 20 тис. злотих. У 1763 р. храм змінив статус з кляшторного на парафіяльний.
На дзвіницях замість хрестів гордо височіли герби Потоцьких. Середня частина святині значно вища за бокові — ну бо ж базиліка. Головний фасад фланкований двома баштами-дзвіницями, які трохи зміщені відносно центральної осі будівлі. Що до робіт І.-Г. Пінзеля, то путівник по музею його скульптур у Львові зазначає, що “на початку 50-х рр. XVIII ст. Іоганн-Георгій працює в Городенці, де виконує найбільше замовлення Миколи Потоцького – п‘ять вівтарів для костeлу оо. Місіонерів та чотири – для парафіяльної церкви, а також ставить колону з постаттю богородиці. (Колона стоїть і по цей день).
Саме в Городенці Пінзель виявив себе, як Майстер світового рівня. Скульптури маестро з цього міста можна сміливо ставити в один ряд з кращими мистецькими набутками людства вздовж його існування. Вони вражають незвичайною експресією та психологічною глибиною бентежного людського почуття. Скульптор досягає нової на той час виразності трактування драперій, які стають у нього самостійним елементом.
Важкі їх маси, що клубочаться навколо тіла, ламаючись і вигинаючись, стрімко пульсують у різні боки, іноді немов відриваючись від основного об‘єму, ширяють в повітрі...
Групи святих з вівтарних комплексів мовби спілкуються між собою, залучаючи до співпережиття та діалогу присутніх. Глибока духовність відзначає городенківські скульптури Пінзеля”. Більшість скульптур була знищена в радянські часи - 13 з 18 триметрових вівтарних скульптур пішли комусь на дрова. Одна зі скульптур, сильно пошкоджена статуя "Доброго Пастиря", зберігається у коломийському Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття. Амвон та пошкоджені часом та ванадлами фрески — ледь не все з багатств костелу, що збереглося до нашого часу.
Поруч з храмом — великий двоповерховий П-подібний корпус кляшторних келій, зведених одночасно з костелом. В радянський час там квартирувало ПТУ, де вчили на механізаторів. Зараз храм дуже потребує реставрації — як його нижню частину пофарбували в 2008 році, так більше ніц і не робили — лише стягнули фасади в жовтні 2013 р. До цього храм реставрували у 1866, 1905-1906 рр. і в 1920-х (комплекс було сильно пошкоджено під час військових дій у 1915 р. - як і все місто). В міжвоєнний час на дзвіницях храму навіть були годинники, від яких зараз й сліду не лишилося.
За матеріалами castles.com.ua
0 Коментарів - Написати коментар