Кожне місто має свої легенди та історії. Івано-Франківськ тут не став винятком. У циклі матеріалів: “Будинки-привиди”, ми продовжуємо знайомити Вас із будівлями, у яких ще не так давно вирувало життя і які тепер стоять закинуті, напівзруйновані та моторошні.
Сьогодні мова піде про будинок на вулиці Тарнавського (колишня Словацького) під номером 12, датований 1903-м роком, який є пам’яткою архітектури місцевого значення (№199-іф). Нині ця кам’яниця, побудована у стилі функціоналістичного модерну, так само як і територія, цілком занедбані. А колись…
Кам’яниця двоповерхова, цегляна, на високому цоколі, із великим підвалом. Дата будови викарбувана на картуші у верхній частині ризаліту. Поруч є два маскарони у вигляді амурів, які збереглися донині, але в очі не впадають через товстий шар сірої штукатурки. Будинок був побудований на окремій ділянці для міщанки Кузьминської, писав «Репортер».
Від 1910 року ним володіла Марія Островська, а в 1935-му – якийсь Дзеконський. На цьому відомості про дорадянську історію кам’яниці вичерпуються. Сусідня вілла – одноповерхова, з мансардою – мала номер 10 і належала поляку Станіславу Стесловичу.
У 1945 році у колишніх віллах Стесловичів і Островської відкрилась відомча залізнична лікарня. Для цього обидва будинки об’єднали в один, зруйнувавши внутрішні торцеві стіни. На другому поверсі містилось терапевтичне відділення, а на першому – хірургія. Старожили згадують талановитого хірурга Карла Адольфовича Ґеніґсберґа, що працював там ледь не з перших днів.
У 2010-му колійову лікарню перетворили на денний стаціонар, а через п’ять років взагалі перевели у приміщення залізничної поліклініки. Відтак, стара кам’яниця, як і території, перейшли у комунальну власність територіальної громади Івано-Франківська.
Власне, велику територію, приміщення і сад, не один рік прагнуть використати якомога ефективніше. Зокрема, планували зробити «Будинок ветерана» – реабілітаційний центр для учасників АТО – та сестринське відділення. Проте сама будівля сильно зношена, занедбана та потребує реконструкції.
«Всередині такий кошмар, що навіть не буду показувати фото. Все розкрадене, побите, в підлозі на 2-му поверсі в паркеті пропалена діра від вогнища, металеві деталі повиривані “з м’ясом”, в стіні знадвору пішла тріщина, дах в одному місці протікає, сходи з литої крошки дуже пошкоджені – видно по них важкі батареї стягували. Будинок – власність міста, після того, як поліклініка виїхала, він просто залишений напризволяще», – розповіла громадська активістка Марія Козакевич.
«Це приміщення подане на грант ЄС, якщо виграємо то буде центр підтримки старшого покоління. Якщо ні – розглядаємо варіант садочка католицького, бо в них є дотації європейські на такі речі. В червні маю остаточно знати, повідомлю», – наголосив міський голова Руслан Марцінків.
«Але попередні проектні і пошукові роботи можна вже робити. Незалежно від результатів конкурсу. Відповідь стосувалась завдання на проектування, але не про реставрацію. Питання збереження пам’ятки (принаймні консерваційні і протиаварійні роботи) не залежить від подальшої зміни функції. Обміри вже давно можна було зробити. Тим більше – паспорт пам’ятки так, чи так потрібен і його робиться по факту споруди», – зауважив архітектор-реставратор Ігор Панчишин.
0 Коментарів - Написати коментар