Знайомимось з історичними будівлями Івано-Франківська. Іпотечний банк

Кам’яниця на поштівці не одразу стала банком. Дивно, але ця ділянка землі на сучасній стометрівці довший час залишалась незабудованою. Лише в червні 1896-го тут почали будову на замовлення ресторатора Германа Басса. Вартість об’єкта становила 98 818 корон.

Припускають, що архітектором був інженер Георг Шльосс. Наприкінці наступного року будинок здали, і він став першим із чотирьох кам’яниць, які пізніше сформували знаменитий «банківський квартал».

Архітектор вперше в місті застосував аркаду на першому поверсі — поєднання галерей, арок і колонади. За аркадою ховалася кав’ярня пана Басса — «Уніон». Від 1 січня 1903 року її орендували кондитери Владислав Кровіцький та Ян Новорольський. Після передчасної смерті коханої дружини Новорольський виїхав до Кракова, а його компаньйон зумів перетворити заклад на справжній солодкий бренд Станиславова. Порівняно невелике приміщення не задовольняло чисельних клієнтів, тому в 1912 році «Уніон» переїхав у нову кам’яницю Хованців (Незалежності, 4), яка вважалася «найкрутішим» будинком міста.

Протягом 1911-1912 років над цукернею працювала адвокатська контора Йосифа Партицького. До Першої світової разом із ним у місті було лише чотири українських правники. Саме в Партицького проходив адвокатську практику випускник львівського університету Дмитро Вітовський — один із творців ЗУНР.

Тим часом старий Басс помер, і у червні 1911-го його вдова Лаура продала кам’яницю Іпотечному банку за 220 000 корон. Як бачимо, за 14 років ціна виросла більш ніж удвічі і це є яскравим доказом того, що найкраще вкладати у нерухомість. Особливо коли вона стоїть у центрі міста.

На старій поштівці видно герб Австро-Угорської імперії на аттику кам’яниці. Це дивно, адже Іпотечний банк був не державною, а акціонерною установою. З метою адаптації житлової споруди під банк провели капремонт, оформили операційний зал. Зміни торкнулися й екстер’єру — по всьому фасаду другий поверх оперезав ажурний балкон.

Після війни в будинку містилася контора Держбанку СРСР, потім — філія Нацбанку України. У 2003 році філія переїхала у новобуд, а звільнені приміщення придбав банк «Аваль». Потім його викупили австрійці — «Райффайзен Банк Аваль».

Втім повернемося на початок ХХ століття. У 1912 році частину першого поверху — ту, що за колонадою, орендувала книгарня Мар’яна Гасклера. У 1920-х він обшив колони щитами, перетворивши їх на величезні вітрини. За німців магазин називався «Українська книгарня», якою володів бібліофіл і видавець Мирослав Самоверський. Потім він емігрував до Аргентини, де прославився як знаний філателіст. У радянські часи в будинку працювали одночасно дві книгарні — №1 облкниготоргу та магазин «Букініст». Перша закрилась у 2007-му, а «Букініст» працює й сьогодні є найстаршим книжковим магазином міста.

Іпотекою нині називають кредит під заставу нерухомості. Тобто ви берете позику, наприклад, під купівлю квартири, яку й заставляєте. За Австрії квартири не купували, а орендували. Іпотечні ж кредити брали частіше для придбання землі.

Історія іпотечного банку

Банк мав філії в Чернівцях, Кракові, Тернополі, Станиславові й інших містах. В червні 1911 р. він розмістився у кам’яниці ресторатора Германа Басса (нині вул. Незалежності, 19).

Основним напрямком діяльності банку була видача кредитів на придбання земельних ділянок. Обсяг кредитів обмежувався 50% вартості ділянки, а основними клієнтами банку були поміщики. Як бачимо з оголошення, банк займався й іншими операціями – прийомом вкладів, зберіганням цінних паперів. Можна було скористатися й послугою, яку банк запровадив, беручи приклад з іноземних фінансових установ, – так звані сховкові депозити. За 25-30 ринських злотих у рік можна було винайняти персональну сейфову комірку, яку клієнт відкривав власним ключем. У таких персональних сховищах зазвичай зберігали гроші, цінні папери чи особливо важливі документи.

31 жовтня 1901 р. в банку сталася велика неприємність. Ян Шашкевич, возний (тобто дрібний службовець) банку отримав доручення віднести на пошту грошовий переказ на суму 7000 корон. Сфальшувавши квитанцію, він привласнив собі гроші, а потім звернувся до свого керівництва з проханням надати йому дводенну відпустку. Мовляв, до нього приїхала коханка, яка стверджує, що народила від нього дитину, і йому потрібно владнати з нею стосунки. Через два дні після цього до банку звернувся клієнт, який чекав на переказ семи тисяч корон, але так і не отримав його. Це відкрило керівництву банку очі. В Станиславові від Шашкевича не лишилося й сліду, тож банк звернувся до поліції.

Знайшли крадія у Львові, й не живого, а мертвого. У львівському готелі покінчив життя самогубством 26-річний молодик, який і виявився Шашкевичем. В передсмертному листі самогубця пояснював, що хотів утекти, але йому не дозволила совість. Частину вкрадених грошей поліція знайшла в кишенях сюртука померлого, але основну суму крадій приховав за допомогою своєї матері та сестри. Згодом вони були віддані під суд за співучасть у злочині, гроші ж повернулися до законного власника.

Банківський квартал

Квартал знаходиться між вулицями Незалежності, Шашкевича та Грушевського.

Сьогодні тут містяться філія Райффайзен банку Аваль, книгарня «Букініст», центр обслуговування абонентів оператора Life:), головне управління архітектури і містобудування, ресторан «Слован» та інші установи.

Започаткувала цей квартал красива кам’яниця ресторатора Германа Басса, споруджена у 1897 році (зараз тут міститься відділення Райффайзен банку Аваль).

Після смерті власника, у 1911 році кам’яницю викупив у вдови Басса Іпотечний банк. Відтоді споруда свого призначення не міняла. На початку 1898 року у будинку розмістилася кав’ярня «Уніон», яку високо цінували в місті. Через 15 років кав’ярня перемістилася в новозбудований готель «Уніон» на початку вулиці, а старе приміщення кав’ярні зайняла книгарня польського єврея М. Гасклера — одна з найстаріших книгарень міста. Недавно на вимогу теперішнього власника будинку книгарня виїхала звідси.

У 1905 році почалося спорудження Австро-Угорського банку (теперішня адреса — вул. Грушевського, 4), який приліг до кам’яниці Г. Басса. Цей будинок зараз теж займає відділення Райффайзен банку Аваль.

Цього ж року була введена в експлуатацію нова триповерхова кам’яниця Леона Ґрауера, зведена за проектом інженера Яна Томаша Кудельського. Тут зараз знаходяться такі установи, як центр обслуговування абонентів оператора Life:), головне управління архітектури і містобудування, Прикарпатський центр Української академії архітектури. Будинок стоїть на куті вулиць Незалежності та Шашкевича (вул. Шашкевича, 2).

Поряд із кам’яницею Ґравера, на збігу вул. Шашкевича з вул. Грушевського, в цей же рік закінчилось будівництво кам’яниці лікаря А. Ляхавця (вул. Шашкевича, 4).

Його будинок замкнув і ознакував кінець формування банківського кварталу, який вважається одним із найкращих надбань архітектури австрійського періоду.

за матеріалами Репортеру