Вони вже давно не дивують місцевих, але муляють очі туристам, адже поміж тих кранів губиться історична частина Івано-Франківська. Та, правду кажучи, деяких будинків гостям краще не бачити.
Дивне сусідство
Кам’яниця на вулиці Мельничука,14, навпроти Білого дому, була збудована у 1843 році. Власники використовували будинок як прибутковий, здавали його в оренду державі. Там був і шляхетський суд, і фінансова дирекція, і окружний цивільний суд, навіть орган державного управління – повітове староство.
У 1934 році будинок вирішили зробити житловим, а у радянські часи там облаштували середню школу. В 1991-му будинок передали російській громаді міста під гімназію, але вона так і не була створена. Від 1996 року споруда входить до комплексу будівель економіко-правничого інституту, який наприкінці 2003-го перереєстрували на Західноукраїнський економіко-правничий університет. Та нині ця будівля занедбана і порожня.
Якщо дивитися на будинок з боку Білого дому, то фасад виглядає ще більш-менш пристойно. Однак, праве крило, з вулиці Крушельницької, – просто в катастрофічному стані. Аби люди менше уваги звертали на зруйнований фасад та пошкоджений фундамент, там вліпили синій паркан, за яким накидано купу сміття. А що всередині будинок прогнив наскрізь, можна побачити навіть через розбиті шиби на першому поверсі.
В цілому видовище неприємне, ще й новобудова збоку додає трагізму. З грубим порушенням містобудівного та земельного законодавства зводити багатоповерхівку в 2015 році почала «Станіславська будівельна компанія». У фірми не було ні документів на землю, ні містобудівних умов та обмежень. Прокуратура навіть розпочала кримінальне провадження за фактом самовільного зайняття земельної ділянки та самовільного будівництва. Але будові це не зашкодило.
А де інвестор?
Будинок на площі Ринок, 5, зведений 1870 року, теж вже більше схожий на руїну. Хоч, на перший погляд, може здатися, що він просто занедбаний. На першому поверсі працюють два магазинчики, а донедавна було й кафе. Верхні поверхи – порожні, але з фасаду це не кидається у вічі.
Та якщо зайти з тилу – вулиці Тринітарської – то там бачиш геть іншу картину. Від людських очей та гріха подалі внутрішній двір відгороджений високою дерев’яною брамою. За нею – купа із залишків покрівлі та стін. Увінчують це все молоденькі деревця.
Складно уявити, на якому чесному слові тримається нещасний фасад і решта з того, що залишилось. Адже там відійшла бокова стіна і завалилися балки, які тримали стелю й підлогу.
Ще у 2005 році спеціалісти Львівського науково-реставраційного інституту «Укрзахідпроектреставрація» провели детальне дослідження стану будівлі. Вже тоді її стан визначили як аварійний, а фізичний знос становив 68 %. У висновку йшлося, що «існуючий стан конструктивних елементів не може гарантувати безпеку при подальшій експлуатації будинку». Тож інститут рекомендував повну перекладку будинку з його відтворенням.
Минулого року, нібито, знайшовся інвестор, готовий відбудувати пам’ятку. Однак досі там – жодних робіт.
Забута майстерня
Ще одна історична будівля, яка просто розвалюється на очах, розташована на Незалежності, 69. Будинок, де колись жило мистецтво, нині став пристанищем для безхатьків.
Зруйнований фасад, дірявий дах, вибиті вікна, подвір’я вкрите сміттям – так нині виглядає знаковий для франківських митців будинок.
Як розповів голова обласної спілки художників Микола Якимечко, свого часу в цій будівлі були майстерні відомих художників та скульпторів. Там працювали Іван Лобода, Данило Нарбут, Іван Кулик, Михайло Фіголь, Опанас Заливаха.
«Цей будинок був серцем культурно-мистецького життя у повоєнний час, – говорить Якимечком. – Ми (спілка художників – Авт.) хотіли б облаштувати там художній музей, де були б представленні роботи художників, які там працювали. Однак зробити це самі ми не можемо, позаяк за документами частина майна належить департаменту культури міськради».
Вхід за кодом
Доволі сумно виглядає і будинок на Січових Стрільців, 48А. Це свого роду прибудова до архітектурної пам’ятки. Насправді, ще кілька років тому там жили люди. Потім будинок продали і він почав занепадати. Нині там регулярно ночують безхатьки. В холодну пору розводять вогнище, через що жителі сусідніх будинків викликають пожежних.
Зовсім поряд розмістилися ще дві закинуті кам’яниці. Столітні будинки за адресою Коновальця, 8 та 10 (навпроти автобусної зупинки). Хоча ці будинки не входять до реєстру архітектурних пам’яток, вони є цінними для міста. Справа в тому, що між ними розташовані дві пам’ятки архітектури – будинки № 4 та № 12. Тож відновивши їх автентичний вигляд, можна було б втримати справжню лінію вулиці.
Трохи у кращому стані будинок № 10 на вулиці Любомира Гузара (колишня Новгородська), біля Бастіону. В очі там одразу кидаються забиті дошками та обклеєні рекламою вікна на першому поверсі. Геть не симпатично виглядає і обдертий фасад, а з боку автобусної зупинки величезна діра – частина стіни обвалилась і відкрила сходи.
Хоча будинок виглядає доволі моторошно, там досі живуть люди. Мешканці замінили вікна у своїх квартирах на металопластикові, поставили нові двері. А пару років тому, аби відгородитись від надто цікавих гостей, поставили металевий паркан, а на хвіртці – кодовий замок. Тож тепер на подвір’я можуть зайти тільки «свої».
Непотрібна лазня
Цікаво, що серед закинутих будівель Івано-Франківська є й такі, що будувалися порівняно недавно. Зокрема, лазня на вулиці Стефаника, 31. Її звели у 1963 році на місці старого єврейського цвинтаря, позаду кінотеатру «Космос». Лазня працювала понад 30 років і за часів незалежності була єдиною комунальною лазнею в Івано-Франківську
Свого часу вона також була частиною державного підприємства «Освіжувач», яке збанкрутувало у 2003-му. Наприкінці 2005 року Івано-Франківська міська рада вирішила його ліквідувати, а майно і приміщення лазні передати на баланс комунального підприємства «Івано-Франківськводоекотехпром».
Ринкову вартість цього об’єкта експерти тоді оцінили у 745 900 грн. Комунальники одразу ж розробили проект реконструкції. У 2005 році кошторис «важив» 7,5 млн грн. Приміщення встигли надбудувати, накрити, перепланувати, там замінили мережі, вставили нові вікна. Загалом з того часу туди вклали 1,6 млн грн, але роботи довелося припинити, бо «Водоекотехпром» не міг їх фінансувати, а місто на продовження реконструкції не давало.
У 2015 році депутати міської ради внесли будівлю до переліку об’єктів приватизації, і Фонд комунальної власності почав готувати її до продажу.
У грудні 2017 року недороблену споруду виставили на торги. На перший аукціон єдиним лотом виставляли і об’єкт нерухомості, і землю під ним, площею 0,2391 га. Оцінили у 6,3 млн та 1 млн грн відповідно. Однак охочих придбати довгобуд не знайшлося. Згодом ділянку вирішили не продавати, тож пропонували тільки незавершене будівництво. Ніхто не купив.
0 Коментарів - Написати коментар