Як кажуть, в Європу їдуть на роботу, а в Україну по любові. Вагомим аргументом на користь поїздок в Україну стало стрімке падіння гривні і зростання, відповідно, курсу валют. Ціни ж, хоча і виросли, все ж продовжують залишатися для іноземних гостей приємно низькими. За словами менеджера з туризму Наталі Наумець, в 2016 році почалася "реабілітація" тенденцій, і кількість туристів зросла в порівнянні з 2014-м майже на чверть, з 2015-м майже на половину.
Очевидно, що на число приїжджих вплинули побоювання в зв'язку з війною на сході країни. Туроператори стверджують, що перше питання, яке задають відвідувачі - питання про безпеку поїздок. Але розуміння того, що конфлікт на Донбасі є локальним, вже переважає.
"Інтерес величезний до України, такого раніше не було, При цьому дуже багато хто їде "дикуном", не купуючи організовані тури.", -стверджує Наталія Наумець.
Проект Побудовано в Івано-Франківську зацікавився чим приваблює іноземців Україна. Як виявилось затишні вулички сторого міста у Львові, "серце" столиці Хрещатик, піщані пляжі в Одесі відійшли на другий план. Тож пропонуємо ознайомитись з ТОП-5 найбільш відвідуваних іноземцями місць в Україні.
Воздвиженка - місто-примара мільйонерів
Один з найелітніших і найменш заселений мікрорайон української столиці, який вже кілька років стоїть практично порожнім і повільно руйнується. Яскраво пофарбовані фасади з невеликим слідом зносу здаються декораціями для фільму. Але насправді, будівлі в стилі 19 століття стоять порожніми в самому центрі міста. Купити тут житло можуть лише дуже забезпечені люди.
Проект будівництва на Воздвиженці був задуманий 12 років тому, як створення престижного району для багатих киян. Однак криза 2008 року призвела до різкого спаду інвестицій в будівництво і попит на елітне житло різко впав.
Раніше Стара Воздвиженка була районом проживання гончарів і шкіряників. Але розташування в самому центрі Києва зробили її мішенню для забудовників, пише видання.
Зараз Воздвиженка практично порожня, лише п’ята частина будинків продана. Тут в основному можна зустріти туристів, весільні фотосесії і зйомки відеокліпів. Воздвиженку вважають “мертвим містом”, оскільки з 250 будинків лише 50 мають мешканців.
Бакота - місце якого нема на карті
Бувати на Поділлі, а не бачити Бакоти означає не бачити Поділля. На Дністрі, за 55 км від залізничної станції Кам’янець-Подільський на території Національного природного парку «Подільські Товтри», знаходиться шматочок раю – Бакота. Бакота – село, Колодіївської сільської ради Кам’янець-Подільського району. Але цього села ви не знайдете на карті України. Колишні його мешканці не можуть повернутися, поблукати між порожніми хатами, подивитися на закинуті садки. Бо там, де колись була Бакота, сьогодні тече Дністер. У зв’язку з будівництвом Дністровського гідровузла рішенням облвиконкому від 27 жовтня 1981 року Бакоту було виключено з облікових даних.
В 60-ті роки по селу почали ходити чутки про можливе затоплення в зв’язку з будівництвом гідроелектростанції на річці Дністер. На початку 70-х років доля села була вирішена примусово і однозначно: будівництво буде і потрібно виселятись. Спеціально сформовані бригади вирубували і спалювали по долинах дерева, інші переносили цвинтарі (досить неприємне явище) на відведені місця, також були сформовані будівельні та інші організації, що забезпечували вчасне переселення.
Обов’язковою умовою для переселенців було те, що кожен сам свою хату руйнував та вирубував дерева у садку. Загнаний у безвихідь, кожний бакотянин долю вирішував по-своєму. Жителі розділились на 4 групи: одні купили оселі в різних навколишніх селах і переїхали туди, другі почали будівництво в селі Колодіївка, треті – в с. Гораївка, четверті – в с. Стара Ушиця. Всього переселенню підлягало 7486 дворів із 63 сіл Тернопільської, Чернівецької, Хмельницької та Вінницької областей.
З 1981 року почалось заповнення басейну водою. Місцеві розповідають, що через якийсь час після затоплення селища стара дерев’яна церква сплила із глибини цілком уся на поверхню і вітер ще кілька років носив її водою, немов моторошний і водночас сумний докір людям.
Мисливський будинок на Високій горі
В околицях древнього міста Переяслава-Хмельницького на мальовничому півострові знаходиться заповідник «Трахтемирів» Він був заснований в 1994 році на місці однойменного козацького поселення. На території заповідника можна побачити рідкісні археологічні та культурні пам`ятки, що свідчать про історію розвитку українського козацтва. За часів Київської Русі на місці заповідника знаходилось старовинне місто Заруб, яке пізніше було перейменовано в Трахтемирів.
Сьогодні більша частина заповідника знаходиться у власності Аграрно-екологічного об`єднання «Трахтемирів», а місцеві землі використовуються як елітні мисливські угіддя. У заповіднику на Високій горі стоїть великий мисливський будинок, зведений в замковому стилі. Поруч з ним рідкісне дерево, яке за своєю формою нагадує тризуб, тут же встановлений і пам`ятний знак.
Незвичайним вважається і місцеве козацьке кладовище, яке вражає великою кількістю кам`яних хрестів, встановлених в якості надгробків. Більшість цих хрестів висічені в прямокутної або квадратної плиті і мають підставу трикутної форми або форми півмісяця.
Крім того, в селі Трахтемирів до наших днів збереглося кілька дерев`яних будинків, в одному з яких проживає сім`я місцевого відлюдника. Затворнику вже більше 100 років. Як він пояснює, дожити до такого поважного віку допомагають найчистіше повітря і незвичайна одухотвореність цього місця. У його будинку розташований невеликий музей. Вчені зробили повну опис усіх історичних експонатів, знайдених в околицях, і залишили їх на зберігання самітника.
Полтавщина - духовна столиця України
Цей край приваблює туристів своєю гостинністю, таємницями і легендами, багатою історичною спадщиною. Хто не чув про знамениті Полтавські галушки, «Вечори на хуторі біля Диканьки», майстерні гончарні вироби, пісні Марусі Чурай? Тут жили і творили видатні особистості: Гоголь, Котляревський, Панас Мирний та багато інших.
Садиба Гоголя - один з найцікавіших музеїв Полтавщини. Тут пройшло дитинство і юність письменника. На території музею розташовані: батьківський будинок, флігель, грот, ставки, парк-сад, могила батьків. У залах батьківського будинку та флігелі розміщена експозиція, яка дає уявлення про епоху, в якій жив письменник. Є легенда, якщо сісти на камінь біля грота і загадати бажання - воно обов'язково здійсниться.
Щоб зануритися в справжній зелений рай і стародавні українські традиції, достатньо познайомитися з кількома селами на зразок Забурбелівка чи Кинуті Недопалкидоволі, назви яких часто виявляються не лише породженням фольклору, а й цілком реальними, як кажуть мовознавці, топонімами. Варто лишень поглянути на географічну мапу Полтавщини, зазирнути у краєзнавчий довідник або ж просто помандрувати територією області, щоб особисто переконатися у слушності хрестоматійного твердження: «А у селах веселих і люди веселі».
Бо як інакше можна пояснити існування на мапі краю такої кількості непересічних назв –Вирішальне (Лохвицький р-н), Заможне(Глобинський р-н), Карпусі (Полтавський р-н), Келебердівка (Полтавський р-н),Курилехівка (Полтавський р-н), Падалки(Полтавський р-н), Пологи(Новосанжарський р-н), Прилипка(Козельщинський р-н), Сонячне (Машівський р-н), Товсте (Семенівський р-н), Шпортівка(Шишацький р-н).
Мабуть, найбільш органічно вписуються у типово полтавську, котляревсько-гоголівську стилістику топоніми на зразок Безсали (Лохвицький р-н),Бугаївка (Глобинський р-н), Бухалівка(Зіньківський р-н), Бухуни (Шишацький р-н),Зачепилівка (Новосанжарський р-н),Канави (Кобеляцький р-н), Паніванівка(Семенівський р-н), Пироги (Глобинський р-н), Пузирі (Семенівський р-н),Скоробагатьки (Лохвицький р-н) і цілком справжні, не анекдотичні Недогарки(Кременчуцький р-н).
Судячи з усього, всі ці назви могли породити лише дотепні й вигадливі натури, адже, мабуть, невипадково на Полтавщині є села Весела Долина (Глобинський р-н), Веселе(Лохвицький р-н) і Веселий Поділ (Семенівський р-н). Уже саме їх існування вкотре підтверджує згадану на початку тезу про взаємозалежність веселих сіл і веселих людей.
Тіні забутих предків: Верховина і Криворівня
Оптимістично виглядають туристичні перспективи Івано-Франківська. За словами керівника турагентва Івана Демчук, в минулому році почалося зростання в'їзного туризму, кількість відвідувань становила 1,4 млн. Основний контингент приїжджаючих іноземців (це близько 35% від загального числа) складають громадяни Німеччини, Польщі, Туреччини, США, Нігерії, Австрії та Білорусі. Місто популярне не стільки чрез неймовірну архітектуру, а через гарне географічне положення, і хороше транспортне сполучення з "серцем карпат" саме так турити прозвали два селища Верховину і Криворівню.
Верховина є гірськолижним курортом. Тому взимку сюди досить часто приїжджають туристи, з ціллю покатались на лижах, на санчатах, на сноубордах. Тут працюють два гірськолижних підйомника. На схилі гори Пушкар та схилі гори Запидки.
Перший схил знаходиться на території лікувально-оздоровчого комплексу «Верховина». Його довжина 380 метрів. Інший схил має довжину 700 метрів та три повноцінних траси. Очевидно, що славнозвісний курорт Буковель поступово відходить на другий план, оскільки окрім привабливої ціни тут є не лише де покататись, а і на що подивитись.
Чудовий гірський край, що потопає у вічній зелені смерек. Місцева архітектура спонукала режисерів вибрати саме ці місця для зйомок багатьох фільмів на Карпатську тематику. Наприклад,« Тіні забутих предків»,«Олекса Довбуш»,«Анничка» та інших.
фрагмент фільму «Тіні забутих предків»
Саме тут, до цієї пори ще збереглась гуцульська говірка. Саме тут ще можна побачити Гуцульщину такою, якою вона була ще декілька десятиріч тому.
Україні, ясна річ, є, що запропонувати. Треба просто активніше це робити, "рецептом" успіху поділився Талеб Ріфаї, генеральний секретар Всесвітньої туристської організації (UNWTO).
"Україна є благословенним місцем з таким величезним потенціалом і такою великою кількістю можливостей. Ми знаємо, що Україна переживає важкі часи зараз. Але не можна дозволяти цим складнощам затуляти погляд в майбутнє, і в тому числі в аспекті туризму. Імідж України в світі - позитивний. І вам треба використовувати це, заробляти на цьому », - радить Ріфаї.
Україна відкрита для туризму держава, інфраструктура є, люди підготовлені, українці доброзичливі і теплі. Тож українцям, варто попрацювати над саморекламою, а світові в цей час просто треба почути: «Ласкаво просимо в Україну!».
Вікторія Гончаренко
0 Коментарів - Написати коментар