Якою була вулиця Підгірянки 100 років тому. ФОТО


Франківці щодня прогулюються вулицями міста, але не всі задумуються, як виглядали наші вулиці, наприклад, 100 років тому.

 

Усе це можна побачити та порівняти з тим, як виглядає сьогодні у нашій традиційній рубриці WestNews “Станіславів вчора і сьогодні”.

 

Сьогодні мова піде про вулицю Марійки Підгірянки, яка простягається від Залізничної та Незалежності.

 

Існує від другої половини ХІХ століття, на мапі, виданій 1887 р., вже нанесена, хоча і без назви. Була межею між містом і Княгинином-Колонією, поки це передмістя 1925 р. не приєднали до міста.

 

Назви вулиці

 

За Австрії та Польщі мала назву Яна Генріка Домбровського (1755-1818) – польського генерала, учасника повстання Костюшка, ініціатора створення польських легіонів в Італії, головнокомандувача польських військ у 1813 році, сенатора-воєводи Царства Польського у 1815 році, генерала від кавалерії війська Царства Польського у 1815 році.

 

Ян Генрік Домбровський

 

На початку ХХ століття вулиця сполучала Тисменицьке передмістя із залізничним вокзалом. Але після прокладання у 1892 році по сусідству з нею прямої вулиці Кілінського (сучасна – Лепкого), що найкоротшим шляхом вела до вокзалу, вулиця Домбровського стала другорядною, відтак, почала програвати в забудові.

 

За часів ЗУНР була названа ім’ям Пилипа Орлика (1672-1742) – українського політичного, державного і військового діяча, Генерального писаря (1702-1709), Гетьмана Війська Запорозького у вигнанні (1710-1742), поета, публіциста.

 

 

Німці, за час окупації, назвали вулицю іменем генерала Ервіна Роммеля – німецького воєначальника часів Третього Рейху, генерала-фельдмаршала (1942) Вермахту.

 

У 1945 році, після відновлення радянської влади, названа ім’ям Чарльза Дарвіна –  англійськаго науковеця, що створив теорію еволюції і запропонував разом з Альфредом Расселом Воллесом принципи природного добору. Дарвін опублікував книгу «Походження видів шляхом природного добору», в якій пояснював еволюційний процес принципами природного й статевого добору. Його теорія викликала жорстокі суперечки, оскільки, на думку деяких людей, суперечила Книзі Буття Біблії.Після усунення від влади комуністів вулиця перейменована в березні 1991 року.

 

З того часу вона є вулицею Марійки Підгірянки (1881-1963) – відомої галичанки, української поетеси та освітянки. Народилася Марія Ленерт (справжнє прізвище) в сім’ї лісничого в селі Білі Ослави, нині Надвірнянського району Івано-Франківської області. У 1900 році екстерном успішно склала іспити у вчительській семінарії Львова, отримала диплом на право викладати в школі.

 

«Вільно володію польською, німецькою, чеською, французькою, словацькою, українською; розумію грецьку, латинську, італійську, російську», — писала Марія Омелянівна Ленерт-Домбровська. Вчителювала вона в селах Коломийського, Косівського та Тлумацького повітів.

 

Перші вірші у періодичних виданнях вона почала друкувати з тринадцяти літ, першу поетичну збірку «Відгуки душі» видала у 1907-му. 40 років вона віддала шкільній роботі та поезії. Більшість творів поетеса написала для дітей і про дітей. Основні мотиви віршів Марійки Підгірянки до 1939 р. — мрії про краще майбутнє народу, оспівування краси рідного краю, природи Карпат. Авторка щедро використовує фольклорні мотиви, її вірші ніжні і легкі, часто нагадують українські народні пісні («Співанки», «Вечір», «Що роблю я, що я дію»). Працювала Марійка Підгірянка і в жанрі поеми.

 

До слова, ім’ям Марійки Підгірянки названі вулиці у багатьох містах і селах Західної України, зокрема, крім Івано-Франківська, а також – Коломиї, Кийданцях, Надвірній, Калуші, Тисмениці, Перечині, Хусті, Ужгороді, Ланчині, Косові, Тлумачі, Зимній Воді, Рудному та багатьох інших.

Забудова вулиці

 

Найбільше будинків походить з початку ХХ століття, чимало з будинків побудовані і за Польщі. Найвищі з них – двоповерхові. Будинки громадського призначення з тих часів вулиця не має. Перший і донедавна чи не єдиний на вулиці п’ятиповерховий будинок, житловий, №17 споруджений у 1960-х рр.

 

 

Нині виросла «висотка» на історичній частині вулиці, поруч із будинком №56 (за часів «німецької колонії», так званий сиротинець «Назарет» 1903 р.).

Пам’ятки архітектури

 

№2 Житловий будинок (мур., початок ХХ ст.) – 52-іф

 

 

№28 Житловий будинок (мур., кінець ХІХ ст.) – 53-іф