Франківці щодня прогулюються вулицями міста, але не всі задумуються, як виглядали наші вулиці, наприклад, 100 років тому.
Усе це можна побачити та порівняти з тим, як виглядає сьогодні у нашій традиційній рубриці WestNews “Станіславів вчора і сьогодні”.
Сьогодні мова піде про вулицю Марійки Підгірянки, яка простягається від Залізничної та Незалежності.
Існує від другої половини ХІХ століття, на мапі, виданій 1887 р., вже нанесена, хоча і без назви. Була межею між містом і Княгинином-Колонією, поки це передмістя 1925 р. не приєднали до міста.
Назви вулиці
За Австрії та Польщі мала назву Яна Генріка Домбровського (1755-1818) – польського генерала, учасника повстання Костюшка, ініціатора створення польських легіонів в Італії, головнокомандувача польських військ у 1813 році, сенатора-воєводи Царства Польського у 1815 році, генерала від кавалерії війська Царства Польського у 1815 році.
На початку ХХ століття вулиця сполучала Тисменицьке передмістя із залізничним вокзалом. Але після прокладання у 1892 році по сусідству з нею прямої вулиці Кілінського (сучасна – Лепкого), що найкоротшим шляхом вела до вокзалу, вулиця Домбровського стала другорядною, відтак, почала програвати в забудові.
За часів ЗУНР була названа ім’ям Пилипа Орлика (1672-1742) – українського політичного, державного і військового діяча, Генерального писаря (1702-1709), Гетьмана Війська Запорозького у вигнанні (1710-1742), поета, публіциста.
Німці, за час окупації, назвали вулицю іменем генерала Ервіна Роммеля – німецького воєначальника часів Третього Рейху, генерала-фельдмаршала (1942) Вермахту.
У 1945 році, після відновлення радянської влади, названа ім’ям Чарльза Дарвіна – англійськаго науковеця, що створив теорію еволюції і запропонував разом з Альфредом Расселом Воллесом принципи природного добору. Дарвін опублікував книгу «Походження видів шляхом природного добору», в якій пояснював еволюційний процес принципами природного й статевого добору. Його теорія викликала жорстокі суперечки, оскільки, на думку деяких людей, суперечила Книзі Буття Біблії.Після усунення від влади комуністів вулиця перейменована в березні 1991 року.
З того часу вона є вулицею Марійки Підгірянки (1881-1963) – відомої галичанки, української поетеси та освітянки. Народилася Марія Ленерт (справжнє прізвище) в сім’ї лісничого в селі Білі Ослави, нині Надвірнянського району Івано-Франківської області. У 1900 році екстерном успішно склала іспити у вчительській семінарії Львова, отримала диплом на право викладати в школі.
«Вільно володію польською, німецькою, чеською, французькою, словацькою, українською; розумію грецьку, латинську, італійську, російську», — писала Марія Омелянівна Ленерт-Домбровська. Вчителювала вона в селах Коломийського, Косівського та Тлумацького повітів.
Перші вірші у періодичних виданнях вона почала друкувати з тринадцяти літ, першу поетичну збірку «Відгуки душі» видала у 1907-му. 40 років вона віддала шкільній роботі та поезії. Більшість творів поетеса написала для дітей і про дітей. Основні мотиви віршів Марійки Підгірянки до 1939 р. — мрії про краще майбутнє народу, оспівування краси рідного краю, природи Карпат. Авторка щедро використовує фольклорні мотиви, її вірші ніжні і легкі, часто нагадують українські народні пісні («Співанки», «Вечір», «Що роблю я, що я дію»). Працювала Марійка Підгірянка і в жанрі поеми.
До слова, ім’ям Марійки Підгірянки названі вулиці у багатьох містах і селах Західної України, зокрема, крім Івано-Франківська, а також – Коломиї, Кийданцях, Надвірній, Калуші, Тисмениці, Перечині, Хусті, Ужгороді, Ланчині, Косові, Тлумачі, Зимній Воді, Рудному та багатьох інших.
Забудова вулиці
Найбільше будинків походить з початку ХХ століття, чимало з будинків побудовані і за Польщі. Найвищі з них – двоповерхові. Будинки громадського призначення з тих часів вулиця не має. Перший і донедавна чи не єдиний на вулиці п’ятиповерховий будинок, житловий, №17 споруджений у 1960-х рр.
Нині виросла «висотка» на історичній частині вулиці, поруч із будинком №56 (за часів «німецької колонії», так званий сиротинець «Назарет» 1903 р.).
Пам’ятки архітектури
№2 Житловий будинок (мур., початок ХХ ст.) – 52-іф
№28 Житловий будинок (мур., кінець ХІХ ст.) – 53-іф
0 Коментарів - Написати коментар