Знайомимось з історичними будівлями Івано-Франківська: в'язниця «Діброва». Фото

В'язниця «Діброва» у Станіславові (Івано-Франківську) — пам'ятка архітектури, одна з будов, зведених у Західній Україні за Австро-Угорської імперії.

У 1878 році уряд Австро-Угорщини придбав у Станіславського маґістрату землю на околиці міста. Раніше там був дубовий ліс, який з часом перетворився на міський парк Діброва.

Зразу ж після купівлі землі розпочалося будівництво в'язниці (автор проекту — німецький інженер Йозеф Браунзайс). 1 липня 1883 року відбулося відкриття нової в'язниці, яку в народі охрестили «Дібровою».

Пенітенціарний заклад збудовано у стилі неокласицизму. Він складався з триповерхового в'язничного корпусу у формі букви «Н», контрольно-пропускного пункту та двох будинків для обслуги.

https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/c/cb/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%B3_371.jpg

В'язниця була оточена п'ятиметровим муром, який знадвору підсвічувався яскравими лампами. В мурі була тільки одна брама, на якій постійно стояло двоє озброєних вартових. Всередині в'язниця охоронялася тюремною сторожею. Коридори перегороджувались залізними ґратами зі спеціальними замками, які можна було відкрити лише з боку головного коридору. Кожна камера закривалася дверима із малим заґратованим вікном угорі. Коридори і камери протягом доби були яскраво освітлені. Ззовні в'язницю охороняла спеціальна військова варта.

Усі будівлі були облаштовані водопроводом, каналізацією, пічним опаленням та вентиляцією. У в'язниці діяли греко-католицька і православна каплиці та школа.

Тюрма була розрахована на 1000 в'язнів чоловічої статі православного та греко-католицького віросповідання. Фактично тут відбували покарання в основному українці.

http://ukr-space.com/wp-content/uploads/2016/05/3-29.jpg

Втеча з неї вважалася неможливою. Але у 1911 році львівський студент Мирослав Січинський, засуджений на 20 років за вбивство намісника Галичини Анджея Потоцького, з допомогою українських патріотів покинув в'язницю, переодягнувшись у форму наглядача. Ця втеча набула в Європі широкого розголосу.

1 серпня 1914 року розпочалась Перша світова війна. 3 вересня Станиславів захопила російська армія — в'язниця припинила своє існування.

У 1918 році на території тюрми розташувалися казарми 20-го українського полку крайової оборони Австро-Угорської імперії.

https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/d/dc/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D2%91%E2%80%94371.jpg

1 листопада 1918 року відбувся Листопадовий зрив і над казармами замайорів синьо-жовтий прапор.

24 травня 1919 року у Станиславові відбулося повстання бойовиків Польської організації військової і 25 травня війська ЗУНР були змушені залишити місто. У приміщенні колишньої «Діброви» поляки обладнали тюрму для військовослужбовців.

У вересні 1939 року радянські війська захопили Західну Україну і у будівлі були обладнані військові казарми для Червоної армії.

2 липня 1941 року до міста ввійшли угорські війська, які були союзниками німецької армії. У приміщенні в'язниці було створено Станіславський концентраційний табір для військовополонених — «Сталаґ-371».

У дерев'яних бараках, які розміщувалися по зовнішньому периметру табору, утримувалися радянські полонені. У кам'яній будівлі сиділи голландські льотчики, для яких у таборі були обладнані душова, лазарет, музичний зал, у дворі — спортивний майданчик.

За всю історію існування табору «Сталаґ-371» було три спроби втечі. У березні 1944 року, коли радянські війська здійснила спробу звільнити місто, група голландських військових пілотів, серед яких був молодий поручик Едвард ван Ґотеґем, зробили підкоп під стіною і через нього проникли на околиці міста, а згодом пристали до одного з відділів УПА.

https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/d/dc/%D0%92%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0_%D0%BF%D0%BE_%D0%B2%D1%83%D0%BB._%D0%A7%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D0%B0%2C_119%D0%B0.jpg

Після закінчення Другої світової війни у 1946 році будівля колишнього табору була передана авіаційній військовій частині. Згодом тут було побудовано спортивний зал, солдатську й офіцерську їдальні, котельню, теплицю. Замість пічного встановили парове опалення.

У 1994 році в пам'ять про голландських військовополонених за присутності першого посла Королівства Нідерландів в Україні Р.Серрі на території військової частини відкрито обеліск.

http://report.if.ua/wp-content/uploads/2015/09/3.-%D0%94%D1%96%D0%B1%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0-%D0%B0%D0%BD%D1%84%D0%B0%D1%81.jpg

У 2001 році було проведено капітальний ремонт будівлі, оновлено фасад, перекрито дах, заасфальтовано плац, відреставровано контрольно-пропускний пункт, який став справжньою окрасою міста.

за матеріалами книги Бондарева, І. Таємниці «Діброви»