Знайомимось з історичними будівлями Івано-Франківська. Багате минуле Фабрики Маргошеса

Розбита дорога, похмурі та розвалені часом будівлі – такою сумною атмосферою оповиті майже всі закинуті промзони Івано-Франківська. Виключенням не стала і територія одного з найстаріших підприємств Станиславова Фабрика Маргошеса.

Район колишньої шкірфірми має багату історію та вагоме значення для самого міста. Підприємство в різні періоди було в розпорядженні декількох власників і забезпечувало шкіряними виробами не тільки всю Західну Україну, а й здійснювався експорт в Польщу.

 

Найбільшого процвітання зазнало під керівництвом засновника Якова Маргошеса.

 

Створена в 1888 році фабрика шкір приносила неабиякі прибутки своєму власнику, а під час Другої світової війни на виробництві добряче нажились і більшовики. В період перебування в Станиславові німців розкрадання трохи припинилось.

 


Перед остаточним закриттям фабрики територія була в розпорядженні«Спілловер. Шкіряний завод». 2013 рік став останнім в роботі підприємства. Закриттю посприяла велика заборгованість з виплати заробітної плати працівникам, причиною якої була недостатня кількість коштів на рахунках івано-франківської філії.

 

 

Зміна власників і не використання всіх потужностей заводу призвели до руйнації чотирьох з п’яти цехів, які зараз пообплітав дикий виноград і повністю підпорядкував тепер уже могутньому керівництву часу і природи.

 

Добре тримаються поки ще тільки мури, а поодинокі діри довелось залатати дерев’яними і металевими вставками, щоб не допускати любителів гострих відчуттів і безхатьків.

 

Останніх довкола території можна зустріти доволі часто. Можливо тому майже в усіх прилеглих житлових дворах чути гавкіт собак.

 

 

 

 

Територія особлива для Івано-Франківська як великою площею, так і унікальністю розташування. Оточують її з однієї сторони загальноміська об’їзна та річка Бистриця Солотвинська, а з іншої міське озеро, яке слугує сполукою із центром і є головним місцем відпочинку для франківців.

 

Роки пустувань показали містянам, що промзона потребує другого шансу на життя.  В яких цілях використовуватимуть територію поки невідомо. Говорять, що тут може бути новий культурний центр або житловий масив.

 

Поки це тільки припущення. Головне, що закладено підґрунтя для розвитку і облаштування промзони, яка хоч і втратила виробничі потужності, але надалі сприятиме розвитку міста.

 

за матеріалами БРІЗ