Сучасне село (колись містечко) Михальче мало найпершу римо-католицьку парафію на всю Городенківщину — ще у 1439 році.
Кошти на той древній храм дав староста снятинський і коломийський Мужила з Бучача.
Про це свідчить фундаційний лист — латинкою, кирилицею там лише виписане ім'я власне Мужила. Акт скріплений печаткою з гербом "Абданк", яка висить на зеленому шовковому шнурку. Відоме навіть ім'я першого пароха святині — ним став секретар Мужила Петро зі Скавіни. Костел носив імена святого Михайла, святої Катерини (так звали дружину Мужила) і святого Станіслава.
Безперервною та веселою історією парафії у Михальчі не була. Як і у самого поселення — татари спустошували край раз по разу. Костел тримався — за візитацією 1615 р. він був одним з небагатьох не розграбованих в краю. Найбільш дошкульним був татарський напад 1621 р. Після нього, як стверджує місцева легенда, у Михальчому залишилося лише дві сім'ї. Їх називали Осадчуками — тими, хто пережив ворожу осаду. До цього часу таке прізвище живе у Михальчому.
Михальче довго оговтувалося після того нападу, було не до костелів. Римо-католицьку парафію тут відродив вже аж Ян Скарбек у 1715 р. Він був власником Михальча — все ще містечка, а не села. Тоді ж, ймовірно, взялися і за храм. Відомо, що костел A.D. 1715 мав ще дерев'яну вівтарну частину, ґонтовий дах, а стіни були з глини та соломи. Скромно і недовговічно. Потрібно було щось солідніше — його взялися зводити у 1721 р. на повністю новому місці. Але запрягали довгенько, бо освячено нову муровану святиню з п'ятьма вівтарями було аж у 1775 р. (за іншими даними, у 1776 р.) - львівським архієпископом Вацлавом Ієронімом Сєраковським. Храм освячували у містечку, а користувалися ним переважно селяни — у 1781 р. Михальче втратило міський статус.
В 1916 р. святиня була сильно пошкоджена військовими діями. Реставрація тривала до 1925 р. Закрили костел у 1944 р., невдовзі все його начиння знищили. В радянський час — костел слугував складом.
Зараз костел знаходиться в напівзруйнованому стані. Дах храму над навою обвалився, через що, мокнуть та руйнуються стіни. Трикутний портал ще стоїть. Сингатурка впала і лежить збоку на даху. На вікнах металеві решітки, раніше в храмі чиясь комора. Поруч з храмом збереглася дзвіниця. В арковій ніші дзвіниці стоїть скульптура святого Михайла.
Також фрагментарно зберігся мур, яким обнесено подвір’я костелу, та муровані ворота при вході на подвір’я костелу. Стан костелу не є критичним і цілком можливе його відновлення, але складається враження, що ця історична пам’ятка нікому не потрібна, зрештою як і багато інших в час «дикого капіталізму».
За матеріалами з https://castles.com.ua/
0 Коментарів - Написати коментар